Світла постать учительки і поетеси

   29 березня – 135 років від дня народження Марійки Підгірянки (1881-1963), української поетеси, народної вчительки.

   У гуцульському селі Білі Ослави, що недалеко Надвірної, колишньої Станіславщини (тепер Івано-Франківщина) у родині лісничого Омеляна Ленерта 29 березня 1881 року народилася дівчинка, яку назвали Марією.

   Росла вона серед розкішної природи гуцульського краю, під опікою добрих батьків. Материні пісні й казки вже змалку чарували та духовно збагачували Марійку. Та батькові було не під силу дати освіту всім своїм дітям, а їх було шість - п'ять дочок і один син. Тому Марійка закінчила лише двокласну школу у селі Уторопи, що на Косівщині, куди у 1888 році переїхали її батьки.

   Допитливу та розумну дівчину не влаштовувала доля домогосподарки. Вона працювала над собою, багато читала – Т.Шевченка, Ю.Федьковича, польською мовою – А.Міцкевича, німецькою – Й.Міллера, Г.Гейне, Й.В.Гете.

  Це дало їй змогу у дев'ятнадцятирічному віці (1900 р.) скласти екстерном екзамен за вчительську семінарію у Львові. Так вона здобула омріяний фах і стала народною вчителькою. Понад сорок років учителювала Марія Ленерт у сільських школах Західної України.

  Поезією вона захопилася ще в юності. А що походила з гуцульського Прикарпаття, то й взяла собі таке гарне літературне ім'я (псевдонім) – Марійка Підгірянка. З ним вона і увійшла в історію української літератури.

   Багато творів написала М.Підгірянка, на яких в любові до рідного краю, до України виховала кілька поколінь українських дітей.

   Свій творчий і земний шлях письменниця закінчила у передмісті Львова – Рудному, проживши вісімдесят два роки славного і чесного життя.

   Про це йшла мова на інформхвилинці: «Казки та загадки від Марії Підгірянки» з учнями Варварівської спеціалізованої школи-інтернату (вихователь Ольга Білан).  Вірші, казки, п'єси, загадки – це багатий спадок, який залишила нам Марійка Підгірянка. Черпаймо з нього, бо й на сьогодні він є дуже потрібний і українській школі, і українським дітям.