Чорнобиль – біль наш одвічний

26 квітня - 30 років з часу Чорнобильської катастрофи (1986).

 Організація Об’єднаних націй оголосила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті Чорнобиля. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року в Україні сталася одна з найстрашніших трагедій в історії людства загалом і України зокрема, - вибух на Чорнобильській атомній станції. Жахлива аварія призвела до радіоактивного опромінення величезної кількості людей, до забруднення води й навколишнього середовища. На території України утворилася так звана 30-кілометрова "зона відчуження", з якої терміново було переселено людей для врятування їхнього життя.

  Цей день є днем пам'яті про цю небачену трагедію, наслідки якої люди відчуватимуть ще багато років. На постраждалій від вибуху території й зараз проживають люди.

  До дня пам’яті аварії на Чорнобильській АЕС в бібліотеці пройшла година застереження: «Чорнобиль – біль наш одвічний», на яку був запрошений учасник ліквідації на Чорнобильській АЕС – Олексій Михайлович Якшин, який  розповів про найбільшу техно-екологічну катастрофу XX століття, про людей, що рятували Україну і світ, про наслідки Чорнобильської аварії сьогодні, коли минуло 30 років.

   Відкритою раною нашої землі є сьогодні Чорнобиль. Це слово кожен сприймає з острахом та упередженням. Чорнобиль – це відірваний від України край Батьківщини, це зона національної трагедії, пам’ятаймо про це, - цими словами бібліотекар закінчила годину застереження.

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

За скоєний гріх розіп'ята живцем,

Прип'ята до неба, щоб вічності випить,

Щоб вмити від бруду змарніле лице?

Регочуть іони малиновим дзвоном,

Вбиваючи блиск нерозкритих очей,

Ридає вночі божевільна мадонна,

Приймаючи з лона холодних дітей

В бездонність ночей.

І тихо ступає життя у полин

І лине Чорнобильський дзвін.

Багряна А.