В історію свою візьми нас, рідний краю

  Полтава – місто з багатовіковою історією. Скільки тяжких років  випало на її долю,скільки знаменних дат, пов’язаних із Полтавою, увійшло в історію країни! День міста – це день пам’яті тих, хто віддав своє життя заради світлого майбутнього прийдешніх поколінь. Ми, пам’ятаємо і цінуємо подвиг, який здійснили для нас герої – визволителі. Доземно вклоняємося нашим сивочолим ветеранам, безмежно завдячуючи їм за життя.

  Наш святий обов’язок – любити рідну землю, адже будь-яка праця дає бажані плоди лише тоді, коли робиш  усе щиросердно.

  Полтаву не можна не любити. Це величне та ошатне місто. Недарма його називають серцем і душею України. Полтава славиться своїми культурними та історичними пам’ятниками, які вже давно стали її особливостями. Найбільша чарівність її в тому, що тут почуваєшся затишно, комфортно. Всі полтавці бажають змін на краще.

  В бібліотеці біля книжкової  виставки «Полтавщина – край квітучої землі» був  проведений історичний репортаж «В історію свою візьми нас, рідний краю».

  До вашої уваги вірш користувача бібліотеки Аліни Нізгурової.

МОЄМУ ПОЛТАВСЬКОМУ КРАЮ

Купаюсь у квітах пахучих,

Збиваю ранкову росу.

Свою Полтавщину співучу

У серці дівочім несу.

Тут гнеться червона калина

І бродять вервечки беріз,

Літають пісні лебедині,

Співають і річка, і ліс.

І б’ються прибої пшениці

У білу хатину мою…

Я силу черпаю з криниці

В Полтавському милім краю.

Тут пам’яті свічка зоріє

У квітах осінніх ясних.

Не вмерли з померлими мрії,

Бо ми народилися з них.

Взяла я нескорену вдачу

З солдатських нестрачених мрій,

Щоб юність і чисту й гарячу

Віддати землі дорогій.

  Вереснева Карлівщина у ці дні відзначає чергову річницю визволення від нацистів. 72 роки віддаляють нас від тих вікопомних подій, але глибока вдячність воїнам–визволителям незгасним вічним вогнем продовжує горіти у наших серцях. Ми вклоняємося подвигу солдата, який став на захист миру, схиляємо голови перед великою жертовністю народу, котрий ціною в мільйони людських життів витримав випробування війною і з честю вийшов переможцем!

Визволяючи Карлівку, поклали голови у боях понад 200 воїнів. Більше 5 тисяч наших земляків не повернулися до рідних домівок. Про них нагадують братські могили, обеліски, меморіали і пам'ять наших сучасних поколінь.

  Ми горді від усвідомлення того, що  в боях із загарбниками брали участь сотні наших земляків-карлівчан. Наш край дав країні сім Героїв Радянського Союзу (С.Л. Родинка – уродженець нашого села), одного повного кавалера орденів Слави, багатьох орденоносців, чиї імена навічно вписані в історію району.

  В селі воювали – 780 чоловік, 412 – загинуло, 98 повернулися інвалідами, під час окупації загинув – 21 мирний житель. На кінець 1945 року учасники бойових дій отримали приблизно 386 нагород.

  Сьогодні як ніколи сумно і тривожно звучить для кожного українця слово війна. І пам'ять про тих, хто приніс на нашу землю мир, житиме у людських серцях вічно. На долю нашого народу випало неймовірне випробування, ми переживаємо найскладніші часи в історії незалежної України, і лише власною волею, патріотизмом, любов’ю до свого народу та своєї землі зможемо здолати агресора. А пам'ять про наших батьків і дідів, їхню непохитну мужність навіки оселилися в наших серцях.