26 жовтня 1950
року народився Володимир Лис - український журналіст, драматург, письменник. Володимира Лиса називають справжнім феноменом
сучасності. Журналіст, драматург, прозаїк, майстер витонченого слова і глибоко
народний письменник, з кожним новим романом Володимир Лис розкриває нові грані
свого таланту. Перелік його нагород вражає: «Людина року», кавалер ордена «За
заслуги» III ступеня, автор «Найкращого роману десятиріччя» (за роман «Століття
Якова»), володар численних премій конкурсу «Коронація слова», «почесний
громадянин Волині». Про це все можна дізнатися у Варварівській СБФ з книжкової
виставки – персоналії: «Художній світ прози – Володимира Лиса».
Ім’я
Володимира Лиса стало відомим широкому колу українських читачів насамперед
завдяки відзнакам. Сам письменник наголошує на такій особливості читацького
сприйняття: «Парадоксально, але факт – читачі дуже часто вірять придуманому
автором, а те, що було в реальному житті, сприймають із недовірою. Одна жінка
мені сказала про один епізод: це занадто пафосно. Але так було!».
Спробуємо
з’ясувати, як побудовано художній світ Володимира Лиса, чим є цей світ у
контексті української літератури та яку картину самих себе ми в ньому бачимо.
Події в
романах Володимира Лиса відбуваються переважно в ХХ ст. (іноді торкаючись і ХХІ
– як-от часів Помаранчевої революції в «Країні гіркої ніжності»). Письменник
зазначав, що намагається уникати шаблонів у своїй творчості. Втім, неважко
помітити повторюваність і схематичність деяких мотивів. Так, мотив кохання
соціально вищої за статусом жінки до нижчого за статусом чоловіка трапляється
ледь чи не в кожному романі Лиса.
Попри
схематичність і деяку шаблонність характерів персонажів Володимир Лис – все ж
таки майстер зраджувати горизонт читацьких очікувань Інколи це відбувається
частіше, ніж потрібно за внутрішньою логікою тексту. Цей прийом доволі прозоро
застосовується в кожному з творів письменника: несподіваний порятунок на межі
наближення смерті, мрії про жінку з обкладинки – її поява в глухому селищі,
прояви щирої любові – підступні вчинки, раптова поява справжніх батьків у житті
сироти… І ще багато більш незначних моментів. Саме зрада горизонту читацьких
сподівань тримає увагу читачів до останньої сторінки. Непередбачуваність
розвитку подій вимагає збільшення кількості персонажів у творах: таким чином
зростає ймовірність того, що хтось раптово з’явиться, несподівано перейде з
другорядних персонажів у головні або ж ще якимось чином додасть динаміки в
сюжет.
Динамічність
розгортання сюжетів, чіткі описи дій без надмірного психологізму роблять майже
всі твори Лиса. Висока популярність
творів з яскраво вираженими патріархальними нотками – ознака того, що в
свідомості масового українського читача процес модернізації все ще не
завершено. Але цілком в силах письменника – пройти цей процес у своїй творчій
еволюції. Чи наважиться на це Володимир Лис, покажуть його наступні романи.
Дякуємо за
феноменальну творчість! Многії літа!
Немає коментарів:
Дописати коментар