Мій рідний край – земля моя свята

Моє село! Мої слова!

Тобі найкращі, найщиріші.

І пам’ять знову ожива,

Як перші незабутні вірші.

     Рідний край! Починається він із батьківського порога, стежини до хати, маминої колискової пісні. Для кожної людини найдорожчий той край, де вона народилася, звідки пішла у світ. Як кожна велика річка починає свій нестримний біг до моря з невеличкого чистого джерельця, так і любов громадянина до своєї Батьківщини розпочинається з любові до тієї місцевості, де він розпочав пізнавати світ, де пройшли його дитячі роки. Для усіх нас найдорожче, найкраще у світі наше рідне село. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь нашого славного роду українського.
     20 вересня 2020 року мешканці Карлівщини відзначали  77 річницю з Дня визволення від нацистських окупантів під час Другої світової війни. Ми пам'ятаємо і шануємо цю дату і славний подвиг наших дідів-прадідів!!!
    Село – наш дім, наше коріння і доля, наша кровність і материнська пісня. Наше село – розбуджені досвітки, духмяні пахощі літа. Тут живе наше дитинство, це частина нашого серця. Рідне село – це ми з вами, це наша Україна-мати. У бібліотеці була організована тематична  книжкова виставка: «Мій рідний край – земля моя свята».

Люблю село за чарівний світанок,

за трави в росах і густий туман,

за стежечку, що пролягла житами

і за волошку, що край поля зацвіла.

Люблю село, коли сади квітують,

коли із квітів бджоли п'ють смачний нектар,

коли хрущі гудуть і вишні достигають

і вечір за горою спочива.

Люблю село я сивою зимою,

коли навкруг все снігом замело,

коли сніжинки білі з вітром в змові,

під снігом заховали все село.

Гуляє віхола, тріщать дрова у пічці,

дим кільцями кружляє з димаря,

а дітворі у хатах не сидиться,

розвагами зима розвеселя.

Село прекрасне і в осінню пору,

коли кружляє в танці листопад,

і шурхотить прижовкле листя під мітлою,

коли берізки в золоті стоять.

Люблю село я восени і влітку,

люблю його зимою й навесні,

коли сміється сонечко привітно,

й тоді, як небо зорями запалює вогні.

Людмила Якушевич.