Мово рідна, слово рідне…

Мова кожного народу неповторна і - своя;

В ній гримлять громи в негоду,в тиші - трелі солов'я.

Солов'їну, барвінкову, колосисту - на віки -

Українську рідну мову в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина - так, як мати, - мова в кожного із нас!

   21 лютого до Міжнародного дня рідної мови бібліотекою була проведена літературно-поетична година: «Мово рідна, слово рідне…».

   Рідна мова – то душа народу. Змалечку ми чуємо її у маминих колискових, у бабусиних казках. Знати українську, розмовляти українською означає бути справжнім українцем. Скільки майстрів українського слова оспівували та звеличували рідну мову. Писали, віршували українською. А народ співав. Такої мелодійної та співочої мови годі й шукати будь-де! В ній все, що дорого серцю: квітучі сади, мирна праця, дружня родина, спів соловейка. 

«Садок вишневий коло хати, 

хрущі над вишнями гудуть. 

Плугатарі з плугами йдуть, 

співають ідучи дівчата, 

а матері вечерять ждуть…»,

- так писав Шевченко, навіки закоханий в Україну та її мову.

   Як стверджував відомий український письменник Панас Мирний: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття».  Як стверджував відомий український письменник Панас Мирний: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття». Завдяки мові ми об'єдналися в один народ, в одну націю. Бо мова – це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.