ВЕЛИКИХ СЛІВ – ВЕЛИКА СИЛА

Олесь Гончар – сумління України,

Любов пречиста,

Пісня і зоря.

Вся Україна славить і вітає

Свого співця – Олеся Гончара!

  3 квітня 2018 року виповнилося 100 років з дня народження класика української літератури Олеся (Олександра) Терентійовича Гончара. 

 Для багатьох українців ім’я Олеся Гончара тісно пов’язане з нашим національним відродженням: він відкривав Установчу конференцію Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, Установчий з’їзд Народного Руху України, виступав на захист української мови, екології, повернення національної пам’яті.

 Очолюючи Спілку письменників України, Олесь Терентійович зміг багато зробити для української культури, для збереження української мови. Під час його правління ніхто не був виключений зі Спілки письменників, були опубліковані збірки поетів-«шістдесятників» Івана Драча, Миколи Вінграновського, Василя Симоненка, Ліни Костенко, Дмитра Павличка, а також прозаїків Григора Тютюнника, Валерія Шевчука, Євгена Гуцала, Володимира Дрозда. Письменник вірив у перемогу сили добра, у відродження духовності свого народу, в його непереможне прагнення до свободи.

  Твори Олеся Гончара відомі далеко за межами України, вони перекладені більш ніж 60 мовами світу, багато разів вони перевидавалися і завоювали широке коло шанувальників. Творчий доробок письменника складають романи «Прапороносці» (1946-1948), «Таврія» (1952), «Людина і зброя» (1960), «Тронка» (1963), «Собор» (1968), «Циклон» (1979), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980) та інші, повісті, оповідання, новели, літературно-критичні статті.

  Все, що створив Олесь Гончар, залишилося для майбутнього. Його твори — це наше духовне багатство, вірні друзі в дитинстві, юності, зрілості. Вони підтримують віру в справедливість і доброту. Ім’я письменника буде жити в наступних поколіннях як символ любові до України, її народу, історії, мови, як заклик до соборності та високої духовності. «Собори душ своїх бережіть, друзі... Собори душ!..» — ці слова великого сина української нації, класика нашої літератури Олеся Гончара є святим заповітом українцям та їхнім нащадкам.

 Наша бібліотека теж не оминула увагою цю визначну подію. В книгозбірні пройшов літературний калейдоскоп: «Великих слів – велика сила». Юні користувачі розглядали представлену літературу, зачитували уривки з вподобаних творів.

  «Кажуть: життя коротке... А мені воно здається таким довгим! Бачу отого солдата-студента в окопі над Россю, а то ж я! І той, що блукає в оточенні десь за Білгородом, — і то я. І гину від спраги в холодногірській тюрмі 1942 року, де нас 100 тисяч невільників, — теж я. А потім ті фронтові — страшні й чаруючі Альпи... І молода слава «Прапороносців»... І голгофа «Собору»... І госпітальна палата десь на Єнісеї, і асамблея ООН в Нью-Йорку та Сан-Франциско, і диво правічного секвоєвого лісу, і шум океану, і ласкавість полтавської Ворскли та місячні розбурхані ночі на Азові — все, все це увібрало одне-єдине людське життя...» — записав Олесь Гончар у березні 1994 року.

  Твори О.Гончара широко відомі не лише в нашій країні, а й за кордоном. Книги письменника перекладалися 67 мовами народів світу. Окремі твори виходили у сімдесяти шести країнах. У жовтні 1990 року на XXII Міжнародному науковому з'їзді Американської Асоціації для розвитку славістичних студій (у столиці США) відбулася окрема міжнародна конференція «Людина і її місія у творчості Олеся Гончара». Біографічний центр у Кембриджі (Англія) визнав його «Всесвітнім інтелектуалом 1992/93 років».