Не цураймось мови, вчімось розмовляти, щоб слова чудові вміли оживати

Не посмій забути маминої мови,

Нею квітне поле і гудуть  діброви.

Можеш позабути запах рути – м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати,

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови.

   Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія – творців слов'янської писемності.

   Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.

  Заслугу цих великих слов’янських просвітителів в історії культури важко переоцінити. Вони принесли до землі слов’ян світло писемності та знань.

Кирило і Мефодій заклали основи слов’янської писемності і культури, їх відданість справі просвіти слов’ян - це приклад християнської моралі в дії.

 Вони показали і сучасникам, і прийдешнім поколінням, що лише невтомна просвітницька праця, освячена християнською любов’ю, дає щедрі плоди, які здатні служити людям тисячоліття.

 24 травня для більшого ознайомлення в бібліотеці була проведена година корисної інформації:  «Не цураймось мови, вчімось розмовляти, щоб слова чудові вміли оживати».  

  Під час проведення години корисної інформації юні користувачі дізналися від бібліотекаря Т. Вус про історію виникнення свята, пригадали прислів’я та приказки про мову. Діти поринули у світ мови, граючись та навчаючись  розвивали свою фантазію  виконуючи різні цікаві завдання.

  Ми хочемо, щоб нас поважали, а для цього, як писав Борис Грінченко, насамперед треба бути українцями «думкою, мовою, ділом».

 Усі ми повинні пам'ятати і дбати про те багатство, яке є у кожного з нас, його ми не завжди пам'ятаємо, не завжди цінуємо, але без нього не можемо жити. Тож збережімо духовний заповіт наших поетів любити свою землю, любити рідно слово, як зберегли нам наші батьки й діди рідну мову в страшні часи лихоліть.