Серцем дужчаєм в скорботі

Чорних дат у людства є немало, кожна з них – це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало, – вибух на Чорнобильській АЕС…

   14 грудня в Україні традиційно відзначають День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли подолати страшну трагедію ХХ століття, що сталася 26 квітня 1986 року.

  Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком ЧАЕС. Цей день вони називають своїм професійним святом, хоча жоден з них не здобував такої професії. Всьому прийшлося навчатися на місці, одночасно жертвуючи здоров’ям, а то й своїм життям, рятуючи життя інших. Вони визначили своїм святом день, який став першою перемогою у приборкуванні мирного атому – це день побудови саркофагу над зруйнованим реактором.

   Серед усіх трагедій, яке пережило людство, Чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців.

  Тепер не лише в квітневий день 26 числа, а й 14 грудня вже стало доброю традицією вшановувати пам’ять тих, хто пожертвував своїм життям, захищаючи нас від атомного лиха, а також висловити щирі слова подяки  ліквідаторам за мужність і героїзм. До цього дня в бібліотеці організована виставка-нагадування: «Серцем дужчаєм в скорботі», біля якої бібліотекар провела бесіду: «Односельці – ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС».

   На жаль, багато хто з ліквідаторів вже давно покинув це земне життя. Схилімо голови в глибокій жалобі і запалімо свічі спомину, пом’янімо усіх, хто відійшов у вічність внаслідок Чорнобильської біди.

  Пам’ять… Саме вона є рушієм еволюційного поступу в майбутнє, оберегом найвищих загальнолюдських цінностей. І якщо весь народ пам’ятатиме свою історію, він заслуговує на повагу, він вартий того, щоб дивитися у майбутнє. Ми, українці, повинні пам’ятати і шанувати героїв, завдяки яким сьогодні живемо. 

   Велика Вам подяка і низький доземний уклін! Нехай будуть вдячні та уважні до Вас люди щодня, щохвилини, завжди!