Гори, святої Пам’яті свіча

Пекельні цифри та слова 

У серце б’ють, неначе молот. 

Немов прокляття, ожива 

Рік тридцять третій… 

Голод…Голод…

   «Ці дні сумні, без світла без надії, в історії страшний лишили слід». До 84–ї річниці Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в  нашій бібліотеці відкрита книжкова виставка:  "Вічно жива пам`ять: страшні сторінки голодомору".

   Кожен з присутніх мав можливість переглянути літературу, щоб дізнатись правдиві свідчення про події Голодомору 1932-1933 рр.

   «Гори, святої Пам’яті свіча»  - під такою назвою  у бібліотеці - філії с. Варварівка бібліотекар Т.Вус провела годину-реквієм пам’яті жертв Голодомору. Присутні читачі мали змогу почути страшну історію тодішніх років, розглянути тематично-ілюстровану виставку книг, а також запалили свічку пам’яті,  як символ приєднання до Акції «Запали свічку пам’яті».

 Цей вогник став символом пам'яті про мільйони загублених життів співвітчизників, яких свідомо позбавили життя, застосувавши жахливу зброю масового знищення - штучний голод.

Гори свіча – палай життя

Прошу, у серці запаліть

Скорботи полум'я священне

та крізь століття пронесіть

Сльозу безвинно убієнних!

Наталка Тривайло

   Багато літ пройшло… Здавалось би, можна забути, але в серці кожного з нас живе і буде жити пам’ять про найкривавішу трагедію людства – Голодомор.

  Колосок пшениці... Хлібина на столі... Звичні речі для нас, прийдешніх українців. На стільки звичні, що ми інколи забуваємо їх цінність. А були часи, коли пшеничний колосок рятував життя, коли крихітка хліба була найціннішим скарбом. Голод... Штучний голодомор 1932 – 1933 р.р. в Україні – найжахливіший спосіб знищення нашого народу. Вісім мільйоних заморених голодом людей України не можна забути.

  Знати і пам’ятати про ті страшні роки означає для кожного з нас не допустити їх повторення, бо сьогодні залишається актуальною істина: «Хто забуває своє минуле, той приречений на його повторення».

   Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.
   Сьогодні ми маємо для себе чітко зрозуміти - головною, неперехідною цінністю для нас усіх є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться.

  Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.