Осіннє золото Дмитра Луценка

Багряний лист в гаю кружля,

Шумлять отави молодо.

Чого ж, чого вдягла земля

Рясне осіннє золото?..

  Свого часу великий композитор і наш земляк М.В. Лисенко заповідав: «Беріть од люду його пісні, бо в них уся оригінальність слов’янської творчості».
  Цю настанову завжди пам’ятав полтавський поет – пісняр Д. Луценко. Не кожен талант здатний так відкритися людям, як земля небу. Доходжу думки, що секрет Дмитра Омеляновича криється у світлі того домашнього вогнища, в якому причащалася його юна душа, в маминій пісні і батьковій волі.

   Силу лірики черпав поет в благословенні білої вишні, яка від колиски навчила дитину дивитися на людей і на зорі через свій пречистий цвіт. І така ж свята, як вишня, стоїть у Березовій Рудці біла хата, це велике українське диво, яке виростило націю.
  Від селянського роботящого роду Дмитро Омелянович успадкував вдачу чесну і мужню, а душу - щиру й пісенну. Він вийшов з гущі народної, жив для праці, для творчості, для України.

   Поет народився 15 жовтня 1921 року в с. Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області у багатодітній селянській родині. З дитинства знав багато пісень, які співали дітям мати Євдокія Оникіівна, батько Омелян Васильович  та гості, котрі відвідували родинну хату. «Я вбирав у своє серце, - напише поет, - безліч сумних і веселих, мужніх і ніжних мелодій… Із піснями я виріс…».

   У багатьох поезіях Дмитра Омеляновича згадуються рідна Полтавщина. Є на світі вірші, які зігрівають і душу і серце. Вони чудово лягають на музику, легко запам’ятовуються, гарно співаються, а згодом стають народними. Така доля, мабуть, випала і пісням на вірші відомого українського поета-пісняра Дмитра Омеляновича Луценка. Приклад його глибоко народної поезії надихає не одне покоління митців.

   2001 року з нагоди 80-річчя поета редакціями газет «Вісті Центральної спілки споживчих товариств України» та «Культура і життя» за підтримки національної Спілки письменників України та Національної Всеукраїнської музичної спілки започатковано літературно – мистецьку премію ім. Дмитра Луценка «Осіннє золото», вона вручається кращим поетам-піснярам, співакам, композиторам. Першими лауреатами цієї премії стали Раїса Кириченко та Анатолій Пашкевич.
  Серед лауреатів композитор О.Білаш, поет – пісняр Вадим Крищенко, діячі мистецтв А. Сердюк, А.Матвієнко, М.Луків, І.Поклад, В. Шпортько, композитор з Полтави О. Чухрай та відомі хорові колективи, окремі талановиті виконавці.

   Починаючи з 1990, у першій половині вересня напередодні дня народження поета - пісняра у рідному селі, де він уже в зрілому віці подовгу жив і писав, у Березоворудському парку проводиться пісенно-мистецький фестиваль «Осіннє золото», тут можна споглянути творчі виставки народних умільців, послухати пісні на слова Д.Луценка у професійному та самодіяльному виконанні. Поетичні образи, взяті із самого життя, барви – від квітів, трав і рік, українського неба, близькі кожному, тому й полюбилися людям.

  Автором і упорядником книги «Осіннє золото» є Анатолій Михайленко, наш земляк, випускник Варварівської школи, про це все розповіла бібліотекар Т.Вус на літературно-мистецькому вернісажі: «Осіннє золото Дмитра Луценка».

  Художній керівник Варварівського будинку культури Юрій Валах розповів, що пісні на вірші Дмитра Омельяновича співала вся Україна, а світ по них упізнавав ліричну й мрійливу душу нашого народу.

 Згадав видатного поета-пісняра Юрій Петрович, прослухавши підспівуючи пісні з юними користувачами на слова Дмитра Луценка, бо в його творах закодована народна душа.