Літописець української героїки
Павло Загребельний
(1924 – 2009)
"Головне в літературі – написати, але написати
так, щоб люди прочитали, поєднати людські
серця, примусити їх здригатися"
П. Загребельний
Павло Архипович Загребельний народився 25 серпня
1924 р. у придніпрянському селі Солошиному на Полтавщині. 1941 р., закінчивши
школу, майбутній письменник пішов добровольцем на фронт: став курсантом 2-го
Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, був двічі поранений.
Після другого поранення 1942 р. потрапив у
полон і до лютого 1945 р. поневірявся по нацистських концтаборах. Після
звільнення працював у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. 1946 р. П.
Загребельний вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету,
після закінчення якого з 1951 року працював на журналістській роботі (обласні
газети, журнал «Вітчизна»).
Помітною для українського літературного
процесу став період, коли П. Загребельний у 1961-1963 роках був головним
редактором газети «Літературна Україна», де він уславився підтримкою молодих
поетів-шістдесятників. У 1979-1986 рр. очолював Спілку письменників України,
був головою комітету по Державних преміях ім. Т. Г. Шевченка, обирався
депутатом Верховних Рад СРСР та України. У 90-ті рр. ХХ ст. письменник відійшов
від активного громадсько-політичного життя, водночас, незважаючи на вік, плідно
працюючи на сучасній літературній ниві.
Письменницьку
діяльність визнаний майстер-романіст П.Загребельний розпочав із новел та
повістей, збірки яких виходили у другій половині 1950-х рр. Серед них привертає
увагу повість «Дума про невмирущого» (1957). Спираючись на власний
гіркий досвід, письменник показав подвиг молодого солдата Андрія Коваленко,
який загинув у концтаборі, але не скорився нацистам. Пізніше почали виходити й
романи: типовий виробничий «Спека» (1960) та цікавий за композиційним задумом
«День для прийдешнього» (1964).
Помітним
явищем в українській літературі став історично-психологічний роман «Диво»
(1968). Письменник зробив спробу розширити межі російської історичної міфології
і розвинути державницьку ідею, запропонувавши авантюрно-гіпотетичне прочитання
історії. Це поєднувалося з глибоким розкриттям психології персонажів,
філософською аналітичністю, оригінальною композиційною побудовою.
Образ собору в романі подано як втілення
народного духу. Наголос зроблено на безперервності народної традиції. У
трактуванні автора, Софія — не тільки християнська пам’ятка: вона увібрала в
себе увесь комплекс культурних здобутків попередніх часів.
Неоднозначним
є образ князя Ярослава Мудрого. Він — антипод Сивоока, але й заручник свого
становища — звідси трагічна роздвоєність його душі. Роман «Диво» поклав початок
цілій серії творів, присвячених українському середньовіччю: «Первоміст» (1972),
«Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975), «Роксолана» (1980), «Я, Богдан»
(1983).
Зразком «монументального епічного стилю» в українській прозі цього періоду
став роман П. Загребельного «Розгін», 1976 р. (Державна премія СРСР 1980 р.), у
якому змальовувалася радянська епоха доби науково-технічної революції. Завдяки
ідейній єдності героїчної біографії академіка-кібернетика Петра Карналя з
історією радянського суспільства особисте і державне у творі ототожнювалося, а
відсутність соціального аналізу замінялася морально-етичною проблематикою.
Близькими до т. зв. «химерної прози» були романи «Левине серце» (1978) та
«Вигнання з раю» (1985). Гострому викриттю соціальних і морально-етичних
проблем були присвячені роман «Південний комфорт» (1984) та повісті «Іван»
(1988) і «Гола душа» (1992). Активна творча діяльність П. Загребельного не
припиняється і в наш час. Свідченням цього стали його твори останніх років:
«Тисячолітній Миколай», «Юлія», «Брухт».
В бібліотеці біля
книжкової виставки був проведений літературний репортаж:
«Невмирущий Павло Загребельний» до 90-річчя від дня народження письменника
репортаж провели користувачі бібліотеки Алла Мотієнко і Максим Сиволап.
Без постаті нашого видатного
земляка Павла Архиповича Загребельного неможливо уявити сучасну українську
літературу. Він вирізняється в ній як творець із незалежним духом, винятковою
освіченістю, непересічним талантом і неймовірною працьовитістю. Романіст
Загребельний – один із Колосів нашого безсмертного Слова. Його величезний
літературний спадок затребуваний і гідно оцінений багатьма поколіннями читачів.
За понад 40 років роботи в українській прозі він створив більше двох десятків
романів. Павло Загребельний - Герой
України, лауреат Державної премії УРСР
ім. Т.Г. Шевченка, Державної премії СРСР. Павло Загребельний – літописець
української історії: від сивої давнини до наших днів. 25 серпня Павлові Архиповичу Загребельному виповнилося б 90
років.
Немає коментарів:
Дописати коментар