Блог Варварівської сільської бібліотеки Карлівської ЦБС

Квітуча казка вашої садиби

    Варварівка – село, де ясні зорі вечорові, і вишень білосніжний цвіт, і на світанні – запахи медові… Біля кожної  хати – чорнобривці і мальви обабіч вікна. Тут любисток росте, і троянди, і м’ята.

   Наше село завжди славилось своєю незрівнянною красою, а ще працьовитими людьми. У селі тече час розмірено і ніби спокійно, проте кожна хвилина у господаря розписана на тиждень вперед. Треба попоратись по господарству, яке мукає, мекає, кудкудаче, крякає, гавкає, нявкає… І на городі, і на подвір’ї, і в господі… Щоб наварено й напечено було…Бо така одвічна доля селянська – бути самому собі режисером і постановником, агрономом і зоотехніком, програмістом і економістом, а ще встигнути на постійну роботу. І це вдається нашим односельцям, користувачам нашої бібліотеки. А ще відвідати бібліотеку, ознайомитися з новинками літератури, новими періодичними виданнями, або знайти цікаву інформацію в інтернеті, а нещодавно була проведена хвилина цікавих порад: «Квітуча казка вашої садиби». На блозі бібліотеки ми вас познайомимо з кращими користувачами, які знайдену інформацію втілюють в реальність.

Подвір’я із запахом квітів

   Подвір’я сім’ї Литвиненків можна відшукати за запахом квітів. Скромний, приємний будиночок без модних витрибеньок. Але ж скільки хазяйської душі і турботи вкладено тут: у кожну цеглинку і травинку, кожну квіточку. У вічі впадають розкішні лілії золотисто-жовті з величезними квітами, на одному суцвітті по декілька. Це вони манять таким солодким медовим запахом.

    На подвір’ї  чистий та зелений шпориш, так і хочеться пройтися босоніж. Перед будинком родини Литвиненків ростуть  троянди – білі, червоні, жовті, бордові. А в повітрі перед дощем такий п’янкий запах метіоли і петунії, які ростуть на подвір’ї скрізь: у вазонах, біля колодязя.

    Квіти, квіти, квіти. Біля альтанки чорнобривці, айстри- арки обвиті кліматісом. Просто райський куточок! А чому просто – адже за легендою квіти, це і є куточок раю. Є де  зібратися всією родиною, відпочити, почитати книги онукам і самим.

     Насіння квітів Світлана Василівна замовляє через інтернет. Заходить до бібліотеки, почитати нову періодику: «Дім.Сад.Город», «Огородник», які разом читають з чоловіком Леонідом Васильовичем.

Сад для душі і відпочинку

     Сім’я Володимира Ніловича і Ніни Іванівни Капустян народилася в селі, вони навчалися і поверталися працювати в село. Працював Володимир Нілович вчителем, директором школи, а далі доля так склалася, що проживав Володимир Нілович і в нашій столиці, (бувши обраний депутатом Верховної Ради II скликання). Потім працював в Адміністрації Президента, але душею був на своїй маленькій батьківщині, рідному селі Варварівці. Завжди порівнюючи побудовану своїми руками хату з міською квартирою називав багато приємних переваг. Будинок, а біля нього його улюблений сад – нескінченний простір для самовираження, а ще квіти, які квітнуть на подвір’ї родини Капустян з ранньої весни до пізньої осені. Ніна Іванівна захоплюється кімнатними квітами.

      Сад – це те місце, де їжа і вода смачніші, звуки виразніші, де вечори з дружиною, дітьми та онуками, які приїздять в гості проходять із задоволенням, де сон глибокий,  а пробудження приємне  -  все те, що не відчуєш живучи в багатоповерхівці. Біля будинку завжди можна попити каву, сидячи під розлогим горіхом і вдихаючи запах квітів дбайливо висадженими господарями. А можна просто насолоджуватися шелестом листя.

      

  Сад – це місце для втілення власних фантазій. Будую, саджаю, спостерігаю, доглядаю, перебудовую, пересаджую, так говорить господар.

  Він «подружився» з кожним деревцем, кущиком, навчився за ними правильно доглядати, читаючи книги, журнали, даної тематики знайшовши потрібну інформацію в інтернеті про те  чи інше деревце, ту чи іншу квітку, а ще потрібно навчитись правильно розмножувати, доглядати. Вивчити їхні примхи й вимоги.

   Знайти краще місце для капріфолю, винограду різних сортів, персиків, непримхливого барбарису, а біля будинку щедро оспівана народом калина.

  Навесні вона справжня красуня в білім цвіті, а восени з яскраво-червоними гронами плодів – ще гарніша. Про цю рослину можна назвати декілька десятків українських пісень, які любить співати Володимир Нілович, а ще на аркуш лягають рядки його віршів:

 Біля криниці калина,

Кизил під моїм вікном.

Яблуня двір накрила

Зеленим своїм шатром.

Там, біля кухні, тернослив,

За кухнею – виноград.

Персик і абрикоси

З грушами поруч стоять.

Там, он, черешні й вишні,

Сливи рядком стоять.

Яблуні колоновидні –

Немовби то стрій солдат.

Все це мій сад,

Що створив я,

Все це, що я посадив,

Все, що з дружиною разом,

Для діток і внуків ростив.

Все, що творили роками,

Свій залишаючи слід.

Хату таки збудував я,

Виростив діток своїх.

То ж не даремно жил ми,

Внуки вже є у нас.

Правнуків би діждатись…

Швидко летить наш час.

Землю прикрашають працьовиті люди

   Дружню родину  Данець добре знають у нашому селі. Михайло Федорович – зав. музеєм ПСП «Орач»,  дружина Тамара Леонідівна – агроном, працює зав. током цього господарства. Діти закінчивши Полтавську аграрну академію вилетіли з домашнього гнізда, але часто приїздять у гості з своїми родинами, особливо Михайло Федорович та Тамара Леонідівна чекають свого онучка, де дружньою родиною можна посидіти в альтанці зробленій вмілими руками господаря.

   Коли підходиш до їх садиби, коло подвір’я  тебе зустрічають: веселий Буратіно, який невтомно працює. З подивом і захопленням перехожі розглядають кожну квітку, кожен кущик - разом всі вони складають чудову композицію різних кольорів, відтінків веселки. Милуєшся цією красою і думаєш: скільки дива може розміститися на маленькій ділянці землі, що дарує насолоду для очей та натхнення для душі.

   Використовуючи інтернет, переглядаючи періодику: «Добрий господар», «Земля моя годувальниця» Михайло Федорович вибирає цікавий матеріал, а поспілкуватися з однодумцями  можна у нашій бібліотеці.

   Побувавши у цих родинах, я мимоволі зловила себе на думці, що Україна живе і буде жити, доки в ній живуть такі працьовиті люди, закохані в рідну землю та у свою справу.

   Не дайте землі зарости буряном, засадіть город, розбийте клумбу. Складно? Вставайте раненько, і беріться до праці. Не чекайте , доки за вас хтось щось зробить. Робіть це самі, і побачите: усе буде змінюватися до  кращого.