Зупинимо СНІД
разом!
Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо
небезпечні ВІЛ та його кінцева стадія СНІД. У всьому світі на початку грудня
говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна
епідемія. Згадують і оплакують тих, хто помер. або смертельно хворий, говорять
про профілактику і запобігання захворювання.
Увесь світ визнав СНІД однією з
глобальних проблем людства. Червона
стрічка на грудях є символом
солідарності в боротьбі з цією жорстокою хворобою, яка забирає мільйони людських
життів . Щоб попередити захворювання або боротися з нею, бажано знати про неї все. Розповіли учням загальні відомості про хворобу, шляхи
передачі ВІЛ від однієї людини до іншої, умови передачі вірусу та перебіг
хвороби. Разом обговорили, яким шляхом ВІЛ не передається.
Наша бібліотека постійно займається
популяризацією питань здорового способу життя, профілактикою шкідливих
звичок. В бібліотеці був проведений День бібліографії: « ВІЛ/ СНІД – знак
біди», де була організована книжкова виставка: «СНІД – рана людства»
Пам’ятайте, що є єдина
людина , яка здатна вберегти вас від СНІДу – це ви самі. Такими словами розпочиналася бесіда-застереження:
«СНІД чорною чумою по світу блукає» Кожному була прикріплена червона стрічка в
знак солідарності боротьби з цією жорстокою недугою, де всі разом сказали:
СНІДу –
«НІ» - ми разом скажемо усі,
І чекаєм
на підтримку звідусіль.
Якщо знати
і виконувати все,
Щоб не
захворіти,
То не буде
ані горя, ні біди.
Цього дня була організована виставка
малюнків користувачів бібліотеки.
Вірш нашої землячки Марини
Бояхчян прочитала Шкаруба Інна.
Сповідь
Стара, жахлива,
жовта і горбата
Все наближається до тебе навпростець,
А ти подумав,
перш ніж помирати,
Заради чого йдеш
ти нанівець?
Заради чого жив
ти 20 років?
Заради кого йдеш
у руки їй?
Не відчуваєш
навіть її кроків?
А стільки ж
трапилось в житті подій!
Невже не маєш
спогадів простих?
Простих… Та
найпростіших, чуєш?
І в темряві мій
голосок затих.
Ти зупинив мене й
сказав: «Не треба,
Не треба зупиняти
смерть,
То хай іде, якщо
є в тім потреба,
Нехай життя все
піде шкереберть».
І ті слова прості
і безнадійні
Запали глибоко в
душі мені;
І він сказав,що
друзі ненадійні,
Коли побачив
одного в вікні,
І він сказав:»Траплялося,
бувало,
Що друзі
спокушали пить».
Та і було ж цих
випадків немало,
Коли казали: «А
навіщо жить?»
Одну за одною –
там пляшку,
Одну за одною
смоктали цигарки,
Один за одним
купували бражку
І випивали
більшість залюбки.
А я не звик до
шумного гуляння,
Та я мовчав,
боявсь, що засміють,
Я чув душі своєї
тяжкії зітхання,
Та краще ізо мною
хай згниють.
Коли я
відмовлявся від чарчини,
Я чув той дикий
регіт дружбанів,
Не бачачи на теє
вже причини –
Перехиляв і –
ледве не зомлів.
Не зупиняло нас
уже нічого,
І ми згадали, як
там у кіно…
Нам захотілося
чогось нового,
Й по наркоту нас
декілька пішло.
Ми розпитали в
друга що й до чого ,
Він розповів нам
й оком не моргнув,
Переконалися на
досліді одного,
І кожен голкою
собі ширнув.
Не пам’ятаю
більше я нічого,
Як опинився тут,
в лікарні цій,
Але ж я не збагну
одного -
Чому не вистояв я
бій?
Цей бій між злом
й добром,
Між смертю і
життям.
Не обійде ж мене
стара кругом,
Хоч і прохатиму
її я каяттям.
Та після всього
цього я і жить не хочу.
Як зазирну в
матусині очиці голубі?
За що матусеньку
свою отак морочу,
Та кориті я не
несу й собі».
І після сповіді
відвертої його,
Не стукаючи в
двері, увійшла
Стара, горбата, жовта й некрасива,
Закрила йому очі
і пішла.
«Не треба, мамо,
сліз, не плач, рідненька,
Я ж прибігатиму
до тебе в твоїх снах,
І хай не плаче
Лідочка маленька,
Я поношу ж її ще
на руках.
Але носитиму ж її
я ще не скоро,
Можливо, ми
побачимось тоді,
Коли й сестричка
забубнявить кволо.
Але цього,
Лідусю, не бажаю я тобі».
Не віддавайте
ж, люди, ви життя
Дияволу страшному
отому,
До вас прийде,
провірте, каяття,
Повірте лиш собі
ви самому.
Після історії
потворної ції
Лишилось років
два позаду,
Нема в душі
колючої змії,
Вже каяття дало
усім пораду.
Все більше
розуміє покоління,
Що СНІД – то є
жахлива річ
Й терзають докори
сумління того,
Хто СНІДний і
того, хто – ВІЧ.
Багато хворих
СНІДом помирає,
Тож поясніть же
своєму сусіду,
Що молодь зараз
обирає
Майбутнє без
наркотиків і СНІДу.
Бояхчян (Капустян)Марина Юріївна
Немає коментарів:
Дописати коментар