Чорні крила голодомору

 Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років.

До Дня пам’яті жертв голодомору 1932-1933рр., у Варварівській СБФ була організована книжкова виставка про страшну історичну катастрофу України «Чорні крила голодомору», виставка з квітами незабудки – символом пам’яті.

Кого із користувачів зацікавить ця тема, після закінчення карантину зможете познайомитися з літературою з книжкової виставки, а також з спогадами очевидців тих подій – наших односельців. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто недожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.

Кожного року в четверту суботу листопада по всій Україні проходить Акція "Запали свічку пам’яті", присвячена вшануванню пам’яті жертв Голодоморів. Тож, запрошуємо жителів громади села Варварівка долучитися до Акції, запалити свічку вдома і вшанувати  хвилиною мовчання жертв голодомору.

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо — українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

(Ніна Виноградська).