Вишиванки – наче райдуги світанки

День вишиванки. Це великий день,

Бо люди згадують сім’ю, родину.

Як шила мати і вела пісень,

Сорочку гарну вишивала сину.

Лягав собі узор на полотні,

А мати шила і думки вплітала.

Так долю вишивала день при дні,

Щоб добра доля сина не минала.

А як же вишивала рушники

І дарувала дітям на дорогу…

Щоб діти подолали всі шляхи

Й верталися до рідного порогу…

Щороку в Україні у третій четвер травня відзначають День вишиванки. Вишиванка – візитна картка України. Вона протягом багатьох століть використовувалася українцями в повсякденному гардеробі, але водночас сприймалася як оберіг – символ здоров'я та краси. Вважалося, що орнамент вишиванки захищає від недобрих поглядів, невдач та хвороб. Новонародженим дітям першу вишиванку шили матері або бабусі, читаючи молитви за здоров'я малюка. Дівчата шили вишиванки і до свого весілля – в якості приданого. Нині вишиванка переживає піднесення і відродження, адже українці згуртувалися так, як ніколи, з любов'ю підтримуючи власні традиції.

 19 травня до Дня вишиванки у Варварівській СБФ Карлівської ЦБС діє виставка-інсталяція «Вишиванки – наче райдуги світанки».

     Людмила Косаш демонструє рушник вишитий своїми руками. А бібліотекар Таміла Вус  тримає сімейну реліквію - рушник вишитий її донькою Оксаною Андрашко.