29 листопада виповнилося 240 років від дня
народження відомого українського письменника і драматурга, класика української
літератури Григорія Федоровича Квітки (псевдонім - Квітка-Основ'яненко), автора
перших серйозних художніх творів, написаних літературною українською мовою.
Спадщина письменника, якого називали «батьком української прози», включає
близько 80 прозових і драматичних творів. Його кращі твори одними з перших
представили українську літературу європейським читачам
Разом з нашими користувачами подорожували
цікавими фактами з життя прославленого письменника та найулюбленіші
користувачами його твори, такі як «Маруся», «Конотопська відьма», «Сватання на
Гончарівці» та інші у літературній подорожі: «Квітка-Основ’яненко: діалог через
тисячоліття».
«Пишу те, що бачив і що знаю,
А чого не знаю, за те не берусь»
Іван Нечуй – Левицький – письменник
універсальний, неповторний у художньому відтворенні розмаїття українського
суспільства. Його повісті давно зайняли гідне місце на полиці української
класики. Злободенність тематики, художня довершеність, краса і поетичність
українського слова залишились у творах на віка. Творчий доробок Нечуя-Левицького – взірець високої майстерності,
новий крок у розвитку критичного реалізму, нових жанрів великої прози, у
збагаченні мови художніх творів. Він назавжди залишився з народом, а його кращі
твори поповнили золотий фонд класичної спадщини української й світової
літератури.
До 180 - річчя від дня народження І.С.Нечуя-Левицького
підготовлено літературний вернісаж: «Багата палітра прози». Експозиція містить
такі відомі твори автора, як: «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка»,
«Запорожці», гумористичні оповідання та ін.
«До тебе мій народе лину…»
В бібліотеці була організована літературна
хроніка: «Злила свою душу з душою народу» присвячена 155-річчю з дня народження
Ольги Кобилянської. Ольга Кобилянська - це письменниця глибоких душевних
переживань, напруженої думки, ліричних настроїв. Вона виступила як
прозаїк-новатор. Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р.
Кобилянська протягом майже півстоліття створила десятки оповідань, нарисів,
новел, повістей, критичних і публіцистичних статей, перекладів, лишила значне
за обсягом листування.
В бібліотеці до 155-річчя з дня народження
Бориса Грінченка були проведені літературні читання: «Вартовий рідного слова».
З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я..
Цікаво і змістовно був проведений літературний
репортаж: «Пісні безсмертні, як і ім’я їх творця» до 140-річчя від дня
народження Олександра Олеся.
22 грудня 1833 р. в маєтку Катерининському
Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї народилася Марко Вовчок
(Марія Олександрівна Вілінська). Мати Марії Вілінської походила з княжого роду
Радзивілів, бабця матері – польського-литовського роду; батько мав білоруське
коріння. Хоч повсякденною мовою у Вілінських була французька, батько знав і
гарно співав українські пісні. Після ранньої смерті татка і одруження матері з
картярем-гультіпакою вітчимом, Маня стала "бідною родичкою" у тітки.
Ніщо, мабуть, так не допомагає пізнати людину,
як спогади про неї. Тарас Шевченко охрестив М. Вілінську «кротким пророком и
обличителем жестових людей несытых», своєю «дочкою», а вона його «батьком». Пантелеймон Куліш називав Марію «мовчазним
божеством». Про її літературну творчість: «Автор трудился как этнограф, но в
этнографии оказался поэтом»; це було кадіння «з десяти кадильників». Про все це користувачі бібліотеки дізналися з
літературної хроніки: «З народного джерела».
Немає коментарів:
Дописати коментар