Моя вишиваночко, червона калино.
Ти символ Вітчизни з прадавніх віків.
Моя вишиванка – душа України
І зірка яскрава для дочок-синів.
Гаптована ніжно й барвисто нитками.
Сорочка для мене – святий оберіг.
І стежка до світлої пам’яті мами,
Яку я у серці назавжди зберегла.
Цвіте вишиванка – сорочка вкраїнська,
Калиною білою в рідних садах,
А в тій вишиванці любов материнська,
Що нас зігрівала в далеких світах.
Кожен народ має свої звичаї, обряди, традиції, свої обереги. Багата й наша Україна на свої
символи-обереги, які береже й шанує український народ, передає їх від покоління
до покоління. Це верба і калина, барвінок і чорнобривці, дивовижна писанка і
хліб на рушникові, біла українська хата і барвиста піч, народна пісня й українська вишиванка.
Вишиванка – надзвичайно поширений на всій
території України вид мистецтва. Ніхто
не може й сказати, де і як зародилося воно, кому
першому спало на думку перенести на тканину за допомогою ниток незвичайне
бачення навколишнього світу.
У народі існує прислів’я «Без верби і калини
немає України». Але нема України й без української вишиванки. Україна славиться на весь світ своїми вишитими
рушниками.
Є такий вислів: «Українські вишиванки, наче
райдуги світанки». Це ніби сказано про творчі роботи майстрині нашої сільської громади Ганни Пилипівни Бадікової,
яка народилася в нашому селі. Все
свідоме життя прожила в місті Актау, працюючи на новобудовах Казахстану, але
вона ніколи не забувала свою малу батьківщину, рідне село. Захопленням всього
її життя стало вишивання.
Десятки рушників, наволочок, сорочок, серветок
вишиті працьовитими руками майстрині.
Часто орнаменти вишивальниця запозичує з робіт вишитих її мамою. Як
бібліотекар, хочу відмітити багатогранність її талановитої натури. Вона чудово
шиє, в’яже гачком. Все це ми побачили на виставці її творчих робіт в
бібліотеці.
Ганна Пилипівна повернулась проживати в рідне
село. Діти, онуки і правнуки проживають в Казахстані, залишились і подаровані
бабусею рушники, сорочки-вишиванки, які часто одягають її рідні. Я впевнена, що
нитка творчого роду тягнутиметься безперервно.
Я знаю, що
Ганну Пилипівну любить, поважає і пишається нею вся її рідня, а також сільська
громада.
Ні один масовий захід, ні одне свято не
обходиться без цієї чарівної жінки. Ганна Пилипівна любить поезію, із
задоволенням читає вірші, які перехоплюють подих у присутніх. Вона активна
учасниця ансамблю «Варварочка», який нещодавно був нагороджений Дипломом за виступ
на Сорочинському ярмарку.
Сільський голова Олександр Родик разом із головою Ради ветеранів Вірою Бегмат на
святі села вручили подарунки учасникам і ювілярам ансамблю. А Ганна Пилипівна
була нагороджена грамотою, як
«Народний умілець».
Творчих успіхів Вам, шановна Ганно
Пилипівно! Радуйте односельців своїми творчими здобутками.
Немає коментарів:
Дописати коментар