Хреститель України

  День 28 липня в українській історії позначений  двома визначними датами: Церкви східного обряду вшановують пам'ять Святого рівноапостольного князя Володимира Великого, а віднедавна святкуємо ще й День Хрещення Київської Русі.

  Святий Володимир – онук княгині Ольги та син князя Святослава і простої дівчини Малуші – у ранньому віці був запрошений новгородцями на правління. Під началом свого дядька Добрині пішов до варягів і, зібравши там військо, оголосив війну старшому братові Ярополку.

  Коли останній загинув, Володимир почав князювати у Києві (з 980 року). Перш за все, він об’єднав руські землі, приборкав ворогів – радимичів, хорватів, половців. Але найважливішою справою життя вважав впровадження християнства.

  Відбулося це за таких обставин. Візантійський імператор Василій звернувся до Володимира з проханням допомогти у боротьбі  з хозарами. Той обіцяв підтримку, якщо Василій віддасть за нього свою  сестру Анну.

  Мабуть, саме тоді у його душі сталися зміни: язичник вирішив стати християнином. Досі достеменно не відомо, коли і де хрестився Володимир. За одними джерелами - у Києві, за іншими – у Корсуні. Відтак князь  наказав народові  також прийняти цю віру.

Відбулася подія 988 року. Правитель нещадно руйнував пам’ятники язичницьким ідолам, які стояли на Старокиївській горі і котрим сам ще недавно поклонявся . Натомість поставили величні християнські храми.

  Нова релігія сприяла  об’єднанню Київської Русі, розквіту культури, розвитку писемності, становленню нової архітектури, створенню шкіл.

  Сам же Володимир кардинально змінився: став привітним та лагідним, відкривав лікарні, зводив будинки для безпритульних, щедро роздавав милостиню, відпускав на волю рабів. Він влаштовував трапези, частуючи вдів, сиріт тощо.

  Через те князь користувався у державі великою любов’ю  та пошаною. Про нього співали пісні, складали билини, у яких правителя називали «Красним Сонечком». 

  Помер Володимир 15 (28) липня 1015  року і був похований у ним же збудованій Десятинній церкві – поряд з усипальницею його бабусі (княгині Ольги).

  За добрі діяння, християнську любов, людське милосердя Церква зарахувала князя до лику святих рівноапостольних. Це сталося у тринадцятому столітті. А народ нарік правителя Великим.

  Про це все можна дізнатися в бібліотеці з перегляду літератури «Хреститель України».