Нитка творчого роду

  Закінчивши 10 класів Варварівської середньої школи молода дівчина Ганна разом зі своїми подругами поїхали навчатися в училище міста Полтави, після закінчення якого послали на новобудови Казахстану. Одружившись Ганна Пилипівна залишилася працювати в Казахстані, але ніколи не забувала своє рідне село. Основним її захопленням стало вишивання, у яке Ганна Пилипівна вкладала частину своєї душі.

  На рахунку майстрині десятки рушників, наволочок, сорочок, серветок тощо. У доробку Ганни Пилипівни переважають самобутні твори. Орнаменти вишивальниця запозичує з давніх зразків, вишукує у книжках, журналах. Нерідко  намагається створювати оригінальні композиції й сама. Рушник, на якому зображені півні перейняла з маминого узору.

  Хочу відмітити в Ганни Пилипівни багатогранність її талановитої натури. Крім того, що любить вишивати (у цьому ви впевнитеся самі, подивившись її роботи). А ще  вона чудово шиє, в’яже гачком. Ми з вами дізнались багато цікавого про життя  та творчу діяльність чудової нашої землячки Ганни Пилипівни Бадікової. 

  Ми всі пишаємося тим, що серед майстринь нашої сільської громади живе, працює і творить мистецькі шедеври така людина. Отак і йде Щаслива Жінка світом, усе життя із квітника – в ранок!

Ми дуже вдячні українській землі за те, що вона народжує такі таланти. І де б не проживала людина, вона не забуває своєї малої батьківщини.

  Ганна Пилипівна повернулась проживати в рідне село. Діти, онуки і правнуки проживають в Актау, часто одягають вишиванки подаровані бабусею. Відтак є надія, що нитка творчого роду безперервно тягнутиметься і надалі.

  Запрошуємо переглянути виставку творчих робіт майстрині в бібліотеці.