Українська
мова: історія і сучасність
9 листопада в Україні щороку відзначається День української писемності та мови, який відзначається в день вшанування
пам’яті Преподобного Нестора Літописця, найосвіченішої людини Київської Русі
кінця ХІ початку ХІІ століття, автора "Повісті временних літ".
Це найвизначніший історико-художній твір, який не має
аналогів у європейській середньовічній історіографії.
Завдяки
Нестору Літописцю нам відкриваються немеркнучі сторінки минулого, аби
підтримувати і надихати наступні покоління на благородні справи, спонукати до
пошуку істини.
Його твори - це
невичерпне джерело знань. У них немає нічого другорядного. Тут усе надважливе.
Вчитаймося в кожне його слово, і воно наситить наш розум, душу, уяву
одвічною загальнолюдською мудрістю.
"Ті, що шукають
премудрість, – знайдуть".
"Книги подібні рікам, що тамують
спрагу цілого світу, – це джерела мудрості".
"Книги – бездонна глибина, ми ними в
печалі втішаємося, вони узда для тіла й душі".
"З книжних слів набираємося мудрості й
стриманості".
"Той, хто читає книги, бесідує з Богом
або святими мужами".
Нестор
Літописець
Мова – це історична пам'ять про життя народу, починаючи з доісторичних
часів.
Українська мова – державна мова України.
Символічно, що напередодні відзначення Дня української писемності та
мови відбулося засідання Громадської гуманітарної ради з участю Президента
України Віктора Януковича. Головне
питання – підготовка до святкування ювілею національного генія Тараса Шевченка.
« Дуже важливою складовою підготовки є
донесення, особливо до нашої молоді… постаті Шевченка та важливості його
місця в історії України» - наголосив Віктор Янукович.
Рідну мову, історію та культуру повинна знати кожна освічена та вихована
людина.
Учітесь,
читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Тарас Шевченко
Про історію української мови користувачі нашої бібліотеки дізнавалися з
книжкової виставки: «Українська мова: історія і сучасність».
Одна вона у нас така – уся співуча і дзвінка.
Уся плакуча і гримуча, хоч без лаврового вінка.
Тарас Шевченко
Щоб
привернути увагу молоді до історії української
книги і до сучасних її проблем, до краси і сили рідного слова в
бібліотеці була проведена поетична акварель: «Відкрий, о рідна моя мово, свої скарбниці золоті»
В землі віки лежала наша мова
І врешті вибилась на світ,
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна…
Цвіти і сяй, моя держава…
Цими словами із вірша О.Олеся відкрила поетичну акварель учениця 9 класу
Варварівської ЗОШ – Інна Шкаруба.
Мова – важливий засіб людського
спілкування. Кожна нація має невід’ємне право розвивати і плекати свою
мову. Вірш Максима Рильського «Мова»
прочитав учень 11 класу Сиволап Максим, його однокласник Сергій Білан – « Рідна
мова в рідній школі» О.Олеся . Вірш активного користувача нашої бібліотеки
Аліни Нізгурової «До рідної мови» озвучила Тетяна Зінченко.
Поки жива мова- живий народ, носій цієї мови. Будь обережний у словах - це справжня
зброя! Слова мають магічну силу: можуть дарувати розраду й викликати злість,
наснажувати та заспокоювати.
На закінчення бібліотекар процитувала слова О.Олеся:
« Рідна
мова! Рідна мова!
Що в єдине
нас злива,-
Перші
матері слова,
Перша
пісня колискова»
Нізгурова Аліна
Студентка ПолтНТУ ім.
Ю.Кондратюка, активний користувач нашої бібліотеки
ДО РІДНОЇ МОВИ
Мово моя світанкова,
Сонце у краплі роси,
Пісня велична, святкова
І голубий небосхил...
Сонячна мамина ласка,
Батьківська пересторога,
Дивна бабусина казка
І дідусева розмова…
Мово моя українська –
Квітів барвистий розмай,
Рідна дитинства колиска –
Милий Полтавський край.
Стиха веду я розмови,
Дзвінко співаю пісні…
Мово моя калинова,
Ти до вподоби мені!
Мово велична й натхненна,
Пройшла ти крізь терни зловісні,
Ти починалась для мене
Із колискової пісні.
Тебе я вивчаю у школі,
І твори пишу, і вірші.
Тобі я освідчуюсь в любові,
Тебе збережу у душі!
II
Моя калиновая мово!
Ти – квітка, омита в росі,
Ти – доля моя світанкова,
Ти – стрічка в дівочій косі…
Калина квітуюча в лузі,
І пісня дзвінка солов’я,
Веселі і приязні друзі
Й привітна родина моя…
Привільна й легка ти, як
вітер,
У рідній моїй стороні,
Красива й пахуча, мов квіти,
Що радують очі мені.
Проста ти, як правда і воля,
Мов лихо, тяжка до плачу.
Тобою мільйони говорять,
А я по-вкраїнськи мовчу.
Тобою так само мовчали
Раби на галерах німі,
Коли у полон потрапляли
Та мучились на чужині.
І в роки голодомору,
Поїдаючи листя рослин,
Тобою мовчали, а потім
Безмовних на цвинтар несли…
Безжальні в природи закони –
Горить поминальна свіча…
Тобою мовчали мільйони,
Бо гинули ті, хто кричав!
Та ти розквітала так пишно
Суцвіттям народних пісень,
Словами Шевченка і Вишні
Грядущий твій повниться день…
Франка гнів і Лесине серце
Тебе пробудило від сну…
Чи чуєте як воно рветься
У пісню борні голосну?
Чи чуєте, досить мовчати!
Розбийте терпимість століть!
За вами, Іуди й Пілати,
Згорьована правда стоїть!
В роз’ятрених болями ранах,
Хоч в погляді страху нема,
До панських палаців не звана,
Та вже, далебі, не німа!..
Веду я змістовну розмову
В сім’ї
українській моїй
Про мову свою калинову…
І вчусь НЕ
МОВЧАТИ на ній!
Немає коментарів:
Дописати коментар