Художній світ прози Володимира Лиса

 

   26 жовтня 1950 року народився Володимир Лис - український журналіст, драматург, письменник. Володимира Лиса називають справжнім феноменом сучасності. Журналіст, драматург, прозаїк, майстер витонченого слова і глибоко народний письменник, з кожним новим романом Володимир Лис розкриває нові грані свого таланту. Перелік його нагород вражає: «Людина року», кавалер ордена «За заслуги» III ступеня, автор «Найкращого роману десятиріччя» (за роман «Століття Якова»), володар численних премій конкурсу «Коронація слова», «почесний громадянин Волині». Про це все можна дізнатися у Варварівській СБФ з книжкової виставки – персоналії: «Художній світ прози – Володимира Лиса».

   Ім’я Володимира Лиса стало відомим широкому колу українських читачів насамперед завдяки відзнакам. Сам письменник наголошує на такій особливості читацького сприйняття: «Парадоксально, але факт – читачі дуже часто вірять придуманому автором, а те, що було в реальному житті, сприймають із недовірою. Одна жінка мені сказала про один епізод: це занадто пафосно. Але так було!».

   Спробуємо з’ясувати, як побудовано художній світ Володимира Лиса, чим є цей світ у контексті української літератури та яку картину самих себе ми в ньому бачимо.

Події в романах Володимира Лиса відбуваються переважно в ХХ ст. (іноді торкаючись і ХХІ – як-от часів Помаранчевої революції в «Країні гіркої ніжності»). Письменник зазначав, що намагається уникати шаблонів у своїй творчості. Втім, неважко помітити повторюваність і схематичність деяких мотивів. Так, мотив кохання соціально вищої за статусом жінки до нижчого за статусом чоловіка трапляється ледь чи не в кожному романі Лиса.

  Попри схематичність і деяку шаблонність характерів персонажів Володимир Лис – все ж таки майстер зраджувати горизонт читацьких очікувань Інколи це відбувається частіше, ніж потрібно за внутрішньою логікою тексту. Цей прийом доволі прозоро застосовується в кожному з творів письменника: несподіваний порятунок на межі наближення смерті, мрії про жінку з обкладинки – її поява в глухому селищі, прояви щирої любові – підступні вчинки, раптова поява справжніх батьків у житті сироти… І ще багато більш незначних моментів. Саме зрада горизонту читацьких сподівань тримає увагу читачів до останньої сторінки. Непередбачуваність розвитку подій вимагає збільшення кількості персонажів у творах: таким чином зростає ймовірність того, що хтось раптово з’явиться, несподівано перейде з другорядних персонажів у головні або ж ще якимось чином додасть динаміки в сюжет.

   Динамічність розгортання сюжетів, чіткі описи дій без надмірного психологізму роблять майже всі твори Лиса.  Висока популярність творів з яскраво вираженими патріархальними нотками – ознака того, що в свідомості масового українського читача процес модернізації все ще не завершено. Але цілком в силах письменника – пройти цей процес у своїй творчій еволюції. Чи наважиться на це Володимир Лис, покажуть його наступні романи.

Дякуємо за феноменальну творчість! Многії літа!