Бібліотека – вікно у світ

Навчають нас читати.

Наш розум розвивають,

І не дають «скучати»,

«Яких професій лиш нема!

Художник, вчитель, лікар і аптекар,

Та все ж найкраща це -  наша

Бо ми – бібліотекарі!»

(Марина Семенюк)

    30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек, особливий день для тих, хто любить та шанує книгу, поріднився з нею.

   Сучасне суспільство потребує нового підходу до розуміння бібліотечної діяльності – це бібліотека, як єдиної цілісної системи. На сьогодні в Україні існує чи не єдиний соціокультурний інститут, що надає право безкоштовного отримання інформації, книжкових та медіа матеріалів, право людини на культурний розвиток

   Бібліотеки – не просто сховища земної мудрості, це острови спасіння, де кожний може відчути свою спорідненість зі світом загальнолюдської культури. 

    У розпал золотої осені, коли з ланів та садів збирають щедрі дари природи, а в повітрі літає бабине літо, українці святкують два свята – День Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, а також Всеукраїнський день бібліотек.

 Бібліотека – ніби живильне джерело для Варварівської дітвори. Переступивши поріг нашої книгозбірні, вони опиняються в справжнісінькій казковій країні.

  Бібліотека сьогодні – інформаційний центр сільської громади, перший помічник в освіті та самоосвіті, сюди поспішають після трудового дня шанувальники художнього слова, задушевної пісні, рукоділля, кулінарії. Бібліотека - тісно співпрацює зі шкільними та дошкільними закладами, клубними установами, музеєм.

     Дорогі колеги та шанувальники книги, прийміть найщиріші вітання з святом. Нехай ваша бібліотечна нива колоситься добірними зернами людської мудрості, які ви щедро засіваєте в стінах своїх бібліотек, де зростатимуть нові покоління мудрих і допитливих друзів книги. Щастя, міцного здоров’я, невичерпного оптимізму вам, наснаги, молодецького запалу для нових творчих звершень.

Мальовничі пейзажі осені

Одяглася осінь

В дороге намисто, 

Золоте волосся

Розплела над містом.

Кольорові фарби

Вийняла з кишені

І малює осінь

Жовтим по зеленім...

М.Хоросницька 

   Ось такі осінні фантазії нашої юної користувачки Сашуні Ляшук.

Білочка нас привітала,

Листячко подарувала.

Ой, яке ж воно гарненьке – 

І червоне, і жовтеньке.

   Білочка з насіння кукурудзи, лелека з насіння соняху та гарбуза,будиночок з соломи та кавуна,ляльки та тварини з кукурудзи. Саша любить малювати, приймала участь у Всеукраїнському конкурсі дитячої творчості: «Мрії про Україну: дитячий погляд», присвячений 25-й  річниці незалежності України.

«…Приходить осінь, посмішка землиста,

Скляніють очі неба і води.

Суху розмову полум’я із листям

До ночі сумно слухають сади…»

  Вернісаж мальовничих пейзажів  осені наших юних користувачів ви зможете переглянути в бібліотеці..

Лине осінь золота

Красуня золотоволоса

Вінок із колосу сплела

І на стерню сипнула роси,

Та в них немає вже тепла.

Красуня-осінь, мов на крилах,

Багрець до лісу принесла,

Туманом лагідно накрила

Й тепло останнє віддала.

Підкралась осінь позолотою

Все листя ніжно золотить,

Калині роздала намисто

Та й закружляла падолистом.

Синіє в гронах виноград,

В повітрі пахне медом,

І стигнуть сливи,

І червоніють яблука в садах,

І в полі соняшник тремтить,

Доспіло все на ниві.

Пригощає осінь – всіх у гості просить.

   За вікном - золота осінь - наймальовничіша пора року! І небо ще не змарніло, хоч трохи і полиняло, але в ясні дні радує блакиттю, яскравістю сонця, чистотою повітря, ранковою свіжістю. Багрянцем зайнялись уже ліси, спадає перше листя у саду.

   Осінь... Каштани падають на брук. Тук - тук, тук - тук... Снує в повітрі павутина бабиного літа.

Осінь... Пора щедрого врожаю, коли всього вдосталь, особливо соковитих фруктів та овочів. Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...

 У фойє бібліотеки організували для широкого кола своїх користувачів книжкову виставку - інсталяцію "Ходить гарбуз по городу..." - для душі, відпочинку, добробуту, для тих, кому приємно усвідомлювати свою причетність до появи такого дива, як червонобоке яблуко, жовтокора груша, вкрита сивою памороззю слива, та дорідний перець, смугастий кавун та цар городу - його величність Гарбуз...

  Біля неї була проведена година запитань і відповідей: «Поради доброго господаря».

10 вересня народився О.П. Довженко

Іван Петрович Котляревський

    Іван Петрович Котляревський — видатний український письменник, драматург, перший класик нової української літератури, перший автор, який почав писати на сучасній українській мові.

  Більше двох століть живе на світі автор «Енеїди», «Наталки Полтавки» й «Москаля-чарівника» - за словами О.Гончара - поет, веселий мудрець, що в ньому мовби уособився оптимізм народу, патріотичне чуття, обдарованість, моральна чистота.

    Силою свого багатющого таланту Котляревський не тільки показав усьому світові щедру й чисту душу простої людини, розкрив красу генія українського народу, а й викликав бурхливий розвиток нової української літератури.

Вірний син свого народу

   «Колосальна праця, яку рік за роком викладає професор Грушевський перед українською публікою, варта того, щоб прийняти її з належною увагою. Тим більше, що вона на таких міцних і широких основах, яким не страшна ніяка критика». І.Я. Франко.

  У 2016 році виповнюється 150 років від дня народження справжнього українця – Михайла Грушевського, якого ще називають Першим Президентом України.

 Михайло Сергійович Грушевський – український історик, літературознавець, письменник, публіцист, громадський і державний діяч.

  Він народився з генетичною любов’ю до України, і цією любов’ю були освячені всі його малі і великі справи. Доля визначила місію Грушевського – стати на сторожі національної гідності, забезпечити право кожного українця пишатися тим, що він українець.

  Тому всі його проекти – від фундаментальної «Історії України-Русі», Наукового товариства імені  Тараса Шевченка, унікального явища – наукової школи Грушевського. Новітнього українського парламенту – Української Центральної Ради, до найменшої публіцистичної замітки були підпорядковані одній меті – «послужитися українському національному відродженню».

  Михайло Грушевський – це вчений світового рівня, творча спадщина якого близько двох тисяч праць з історії, історіографії, соціології, літератури, етнографії, археології, фольклору.

  Щоб вшанувати таку видатну людини, яка брала безпосередню участь у подіях становлення української державності, бібліотекар Т.Вус запросила учнів 8 класу Варварівського НВК разом з учителем історії Олександром Буцьківським на історично-пізнавальну годину: «Вірний син свого народу».

Юні користувачі з цікавістю прослухали  інформацію про Грушевського.

А ще бібліотекар віднайшла для старшокласників цікаві подробиці життя, зокрема, про юні роки майбутнього державного діяча, його навчання в гімназії, юнацьке кохання і провела інформхвилинку.

Вишивка – символ краси

Моя вишиваночко, червона  калино.

Ти символ Вітчизни з прадавніх віків.

Моя вишиванка – душа України

І зірка яскрава для дочок-синів.

Гаптована ніжно й барвисто нитками.

Сорочка для мене – святий оберіг.

І стежка до світлої пам’яті мами,

Яку я у серці назавжди зберегла.

Цвіте вишиванка – сорочка вкраїнська,

Калиною білою в рідних садах,

А в тій вишиванці любов материнська,

Що нас зігрівала в далеких світах.

     Кожен народ має свої звичаї,  обряди, традиції, свої обереги.  Багата й наша Україна на свої символи-обереги, які береже й шанує український народ, передає їх від покоління до покоління. Це верба і калина, барвінок і чорнобривці, дивовижна писанка і хліб на рушникові, біла українська хата і барвиста  піч, народна пісня й українська вишиванка.

  Вишиванка – надзвичайно поширений на всій території України вид мистецтва. Ніхто не може й сказати,  де і як зародилося воно, кому першому спало на думку перенести на тканину за допомогою ниток незвичайне бачення навколишнього світу.

  У народі існує прислів’я «Без верби і калини немає України». Але нема України й без української вишиванки. Україна славиться на весь світ своїми вишитими рушниками.

  Є такий вислів: «Українські вишиванки, наче райдуги світанки». Це ніби сказано про творчі роботи майстрині  нашої сільської громади Ганни Пилипівни Бадікової, яка народилася в нашому селі. Все свідоме життя прожила в місті Актау, працюючи на новобудовах Казахстану, але вона ніколи не забувала свою малу батьківщину, рідне село. Захопленням всього її життя стало вишивання.

  Десятки рушників, наволочок, сорочок, серветок вишиті  працьовитими руками майстрині. Часто орнаменти вишивальниця запозичує з робіт вишитих її мамою. Як бібліотекар, хочу відмітити багатогранність її талановитої натури. Вона чудово шиє, в’яже гачком. Все це ми побачили на виставці її творчих робіт в бібліотеці.

Грамотність – запорука успіху людини

«Краса — це дарунок долі, ну,

а грамотність   — це вже від природи»

Вільям Шекспір

8 вересня – Міжнародний день грамотності.

   Міжнародний день грамотності щорічно відзначається за ініціативою ЮНЕСКО з 1966 року. Сьогодні кількість освічених людей досягає чотирьох мільярдів, проте ще не до кінця досягнута мета ліквідації неграмотності: 860 мільйонів дорослих людей на Планеті залишається безграмотними, а понад 100 мільйонів дітей не ходять до школи.

 Немає жодного сумніву в тому, що письменність має важливе значення для всіх вікових, статевих, національних, релігійних та інших груп населення Землі. Саме грамотність допомагає дітям, молоді, дорослим засвоїти найважливіші життєві навички, які дають можливість гідно протистояти викликам, які кидає життя. Грамотність є основою для здобуття нових знань і вмінь. Бути грамотним дуже важливо для будь-якої людини, адже багато чого в житті ми домагаємося завдяки вмінню правильно висловлювати свої думки і з повагою ставитися до мови наших предків. Грамотність передусім характеризує інтелігентну  й освічену людину. У найширшому значенні – це не лише вміння читати, писати, правильно говорити, зрозуміло висловлювати думки, а й спосіб сприймання світу, відтворення його у свідомості. Людина реалізується у культурі думки, культурі праці, культурі мови.

  Отже мета Міжнародного дня грамотності – нагадати людям, що бути грамотним – важливо!

«Я впевнений, книгу ніщо не замінить в майбутньому, так само,

Як ніщо не могло замінити її в минулому».

А. Азімов

Співає кольорова нитка

  Говорячи про Україну, ми не уявляємо її і без наших прекрасних вишивок. Українців пізнають за їхнім барвистим вбранням, за вишивками на сорочках. 

Нитки, неначе мрії кольорові,

Вплелися в долі біле полотно...

Вишивка - це символ віри і любові,

Що їй Господь вручив колись давно...

  Яким багатством кольорів палахкотять вироби Марії Миколаївни Козиренко. Вона живе у царстві квітів на вишитих власноруч картинах, рушниках та наволочках,скатертинах. У руках майстрині кольорова нитка співає.

  Пані Марія вміє перетворити будь-яку річ на красиву, перетворюючи полотно на витвір мистецтва, має талант з нічого зробити щось оригінальне і приємне оточуючим. Якщо одним словом, то вироби майстрині – неймовірні! Так говорили відвідувачі виставки творчих робіт Марії Миколаївни, дивлячись й нерозуміючи, як могли її руки зробити таку красу!

   Дивовижна якість вишивки – її колористика. Майстриня використовує яскраві кольори, як її добра і світла душа. В планах Марії Миколаївни вишити ще другу скатертину, бо має двох донечок-красунь Світланку і Лілю, а потім сорочку-вишиванку для сина Руслана.

Веселкою сплелися кольори 

На рушничку твоєму, наче доля. 

На нім — тобою прожиті роки, 

Усі достоту, з радощами й болем. 

Усе на нім: вечірняя зоря, 

І росами умите раннє сонце, 

На нім і сльози, й посмішка твоя.

  P.S. Шановна Маріє Миколаївно! Я, як бібліотекар, щиро дякую Вам за прищеплену любов до книги своїм дітям.

Щоб у серці жила Україна

   Ось і пролетіло літо, пора відпочинку, незабутніх вражень від цікавих подорожей рідною країною, яскравих подій та урочистостей.

   25-річниця Незалежності України стала найбільшим і значущим святом для всіх українців, яка дала можливість відчути кожному причетність до історичних подій свого народу. Здається, що про Україну нам відомо багато, але це тільки на перший погляд.

  З нагоди першого вересня на уроці державності «Щоб у серці жила Україна» бібліотекар допомогла школярам  більше дізнатися із книг про таємниці тисячолітньої історії своєї країни, про нелегкі кроки становлення її незалежності та про досягнення і перспективи розвитку у майбутньому.

  Відчуття, які виникають першого вересня, не можливо порівняти ні з якими іншими відчуттями з нашого дитинства. День знань завжди відрізняється яскравістю вражень і нових переживань, нових надій і несподіваних зустрічей. Перший дзвінок і початок нового навчального року - це свято викладачів та вчителів, студентів та учнів, батьків, наших друзів і в якійсь мірі навіть свято, яке якимось неймовірним дивом об’єднує всі покоління. Шкільна родина Варварівського НВК щиро прийняла до себе першокласників.

Канікули з книгою – 2016

Гарна книга – справжнє свято,

Дбай про неї й бережи,

З нею радься і дружи…

  Ось і закінчується останній місяць спекотного літа. В затінку бібліотеки юні користувачі бібліотеки, приймаючи участь у літніх читаннях: «Канікули з книгою – 2016» мали змогу відпочити, переглянути цікаві нові журнали і газети, дізнатися багато нового та цікавого, отримати позитивні емоції, прийнявши участь у масових заходах.

   Ви підросли, зміцніли, стали старшими на цілий рік. Всі відпочили за літо, оздоровилися, набралися сили. Дізналися багато цікавого, навчилися нового та весело провели час.

Засмагле літечко, прощай!

В віконце вересень постукав.

В країну Сонця, Миру, Знань

Він поведе всіх нас за руку

   Час, проведений у нашій книгозбірні – це найкращі ліки від нудьги, це підняття усім чудового настрою.

 Промайнули шкільні канікули – під час яких бібліотека надавала користувачам простір для творчості і спілкування.  Не залишали поза увагою бібліотеку школярі, а також гості нашого села з різних куточків, найактивніших з них хочеться сьогодні назвати:

   Сестрички – близнючки Даринка і Анастасія Веретенікови із м.Харків.