З Новим Роком!!!

  Новий рік – це час здійснення мрій і сподівань. Чарівність Новорічної ночі навіть дорослим повертає віру в диво. Хай казкові Новорічні свята стануть джерелом нової позитивної енергії. 

  Настала пора для найтепліших слів, найсвітліших побажань і, звісно, для найяскравіших мрій. Нині українська громада особливо потребує віри у власні сили, мудрої впевненості, що наш народ – не просто витривалий, мужній, невмирущий, а й здатен повірити в диво, створити його.

  Нехай рік, що збігає, забере біль і тривоги, а прийдешній рік подарує спокій, мир, благодать і гармонію.

  Новий рік  уже стукає всім нам в двері, в сторіночки соціальних мереж, на білбордах і вітринах вулиць. Дійсно, це свято з давніх часів вважається самим довгоочікуваним, найулюбленішим, його з нетерпінням і надією на чудо чекають всі - наївні і завжди юні дорослі, не по-дитячому серйозні малюки.

  Тож плекаймо в серці маленьку зірочку нині, щоб на Різдво благословила вона цілий світ і радувала нас протягом року!

Хай буде Новий рік схожий на диво,

Щоб кожен день жилося радісно і щасливо!

Щоб здійснились всі задуми та  мрії,

Щастям повнились ваші надії!

Шановні колеги!

Запрошуємо до бібліотеки під час зимових канікул

До новорічних свят

запрошуємо всіх бажаючих відвідати масові заходи в бібліотеці під час зимових канікул!

2.01 – Книжкова виставка-інсталяція:

               «Плетиво зимових свят».

               Подорож сторінками зимової                                 книги:

              «Зимові візерунки Морозенка».

5.01 – Новорічна гірлянда забав:

              «Новий рік крокує по планеті»

               Майстер-клас:

              «Незвичайні новорічні подаруночки

              щорічні»

6.01 – Різдвяні посиденьки:

              «Колядують зорі на Різдво щороку»

8.01 - Вернісаж:

            «Магія зимових свят»

            Новорічний калейдоскоп:

           «Новорічні пригоди в бібліотечній  

           господі»

9.01 – Літературний репортаж:

            «Письменник життя і боротьби»

             (140 років з дня народження Джека 

             Лондона)

12.01 – Літературна гра:

               «Зимові забави»

13.01 – Година народознавства:

              «Новорічні свята українців: обряди        й  традиції від Різдва й до Хрещення»

Завітайте до бібліотеки!

Як зустрічати Новий рік 2016 – РІК ЧЕРВОНОЇ ВОГНЯНОЇ МАВПИ

Хай Новий рік у вишиванці

Розбудить Вас щасливо вранці,

І принесе у Вашу хату –

Усмішок й радощів багато.

Розбудить приспані надії,

Зерном і щастям Вас засіє,

Зігріє миром і любов’ю

І подарує Вам здоров’я!

  Новий рік 2016 за східним календарем – рік Червоної вогняної Мавпи. Ви вже готові до свята, феєрверку, несподіванок і неймовірних подарунків долі? Потрібно готуватися, тому що всього цього в наступаючому році обіцяють з надлишком. Жоден рік Мавпи не належить до числа спокійних (така вже вона – темпераментна і непередбачувана), до того ж стихія цього року – вогонь. Так що обставини будуть складатися досить цікаво, хоч і зовсім не так, як ви планували. Вступаючи в новий рік, потрібно бути готовим до того, що все перевернеться з ніг на голову – але якимось незбагненним чином раптом виявиться, що так навіть краще.

Де і як краще зустрічати Новий рік 2016

  Місце, мабуть, не має значення. А ось веселощі повинні бити через край! Цього року їх не може бути занадто багато – маскарад або реальний квест на вулицях міста, літературні ігри в бібліотеці,  шоу в ресторані, велика компанія знайомих і навіть малознайомих людей, рок-концерт або вечірка в гавайському стилі – годиться все. Головне, щоб було весело і шумно.

  Хочете влаштувати пікнік де-небудь в тропічних країнах – відмінно! Для цього настає найкращий час. Ви можете відправитися навіть до Бразилії, де, як відомо, мавпи представлені у великій кількості. Втім, і гірськолижний курорт прекрасно підійде для новорічної вечірки.

  Важливо лише пам'ятати: де б ви не святкували Новий рік – 2016, необхідно забезпечити нестримні веселощі і прекрасний настрій.

  Ну і звичайно, зустрічаючи вогняний рік, ніяк не можна забути про феєрверки і бенгальські вогники.

  Якщо ви скучили за яскравими фарбами, блиском і мішурою, у вас є відмінний привід все виправити. Для ексцентричної Мавпи ніщо не буде занадто, це потрібно мати на увазі, щоб бездоганно прикрасити будинок на Новий рік 2016. Чим більше прикрас – тим краще! Так що скупитися цього року не варто.

  Головні кольори цього року: червоний і всі його варіації, життєрадісний помаранчевий, вишуканий фіолетовий (а також бузковий і всі інші схожі відтінки). Не обійтися в новорічному декорі без золотого блиску. А ось від чорного і синього кольорів краще відмовитися.

  Подбайте про те, щоб Мавпа відчувала себе як вдома: розвісьте гарні гірлянди на стінах і під стелею – нехай вони в'ються немов ліани в джунглях. Не завадить і велика ваза з тропічними фруктами – банани, ананаси, апельсини припадуть до смаку господині нового 2016 року.

  І, зрозуміло, не можна забувати про те, що стихія цього року – вогонь. Так що все повинно сяяти: від вогників на ялинці до свічок в дорогих свічниках.

Як і чим прикрасити новорічну ялинку – 2016

  Вбираючи ялинку для зустрічі Нового 2016 року, проявіть фантазію. Хто сказав, що актуальними можуть бути тільки кульки, шишки та фігурки Діда Мороза? Цього року можна дати волю творчим поривам – і прикрасити ялинку буквально чим завгодно.

  Сластьоні-Мавпочці сподобаються цукерки в блискучих обгортках і фрукти – мандаринам саме місце на ялинці! А ще прекрасно виглядатимуть саморобні іграшки: гірлянди з ґудзиків, «кульки» з лампочок, саморобні сніжинки з різнокольорової фольги і все-все-все, на що вистачить вашої фантазії.

  Мавпа, як стверджують астрологи, любить гроші (втім, хто їх не любить!), Так що відмінною ідеєю стане порадувати господиню наступаючого року, повісивши на ялинку грошові купюри, перев'язані червоними стрічками. Тоді ж до всього можна буде твердо розраховувати на фінансовий успіх в 2016-му.

  Хочете особисто докласти руку до прикраси новорічної ялинки? Відмінна ідея! До того ж робити це можна разом з дітьми, тоді радості і задоволення від процесу буде значно більше. Що красивого можна зробити? Наприклад, кульки з ниток або панчоху для різдвяних подарунків.

  Крім великої новорічної ялинки цього року слід виготовити кілька маленьких – їх роль відмінно підійде букетам з соснових гілок або вашим домашнім рослинам. А якщо в будинку є пальма або знамените грошове дерево, новорічне оздоблення їм просто необхідно!

Що вдягнути на Новий рік – 2016

  Цього разу до наряду для головної вечірки року потрібно підійти з усією відповідальністю. Рекомендуємо заздалегідь продумати, в чому ви будете зустрічати Новий рік 2016. Зовнішній вигляд для Мавпи дуже важливий, і догодити їй буде не так вже просто. Яскраві фарби і деяка маскарадні костюми – необхідна умова. Однак все це не повинно виглядати дешево або без смаку, так що доведеться поєднувати в одному вбранні екстравагантність і бездоганний стиль.

  Жінкам у новорічну ніч рекомендуються тільки і виключно сукні – зрозуміло, вечірні. Ніяких костюмчиків – все повинно бути по вищому розряду. Діставайте з сейфа фамільні коштовності, сміливо відкривайте плечі або спину, не забудьте одягти на голову неймовірний дизайнерський капелюшок з вуаллю – і новорічний образ готовий.

  Незвичайні зачіски – те, що потрібно в цьому році. Забудьте про скромність і природності і приготуйтеся блищати! Макіяж повинен бути під стать – золоті та срібні блискітки, незвичайні малюнки, а то й зовсім симпатична маска – чим гламурніше, тим краще.

  Чоловіки теж можуть забути про стриманість. Що б ви не вибрали – смокінг, костюм стиляги або наряд у дусі Божевільного Капелюшника, – це має виглядати не ординарно і навіть трохи ексцентрично. Загалом, саме час дозволити собі вийти за межі звичного.

Що має бути на столі на Новий рік - 2016

  Все! І побільше! Стіл повинен ломитися від страв, а оформлення має бути яскравим і святковим. Найдорожчий посуд, самі вишукані прикраси, самі незвичайні страви – все повинно бути самим-самим. Не забудьте про колір символу цього року – вогненно-червоний. Червоний і оранжевий обов'язково повинен бути присутнім не тільки в убранні столу, але і в самому пригощанні. Апельсини, томати, різнокольоровий перець або полуниця – додайте яскравих фарб в кожну страву.

  Ще одна особливість меню для новорічного столу – велика кількість екзотичних страв. Не тільки фрукти (а їх повинно бути з надлишком), але і будь-які інші страви. Обов'язково приготуйте щось по-справжньому незвичайне, прекрасно, якщо ще вчора ви навіть не знали, що така їжа взагалі існує. Новорічна ніч – відмінний привід спробувати щось новеньке!

  Але потрібно пам'ятати: незважаючи на кулінарний достаток, на новорічному столі повинні бути тільки «легкі» страви: Мавпочці не сподобається занадто жирна і важка їжа. А ось фруктові (і не тільки!) салатики дуже навіть сподобаються. Завдання цього вечора – добряче повеселитися, погуляти і потанцювати, а не провести всю ніч, об'їдаючись делікатесами. Так що не менш пильну увагу, ніж декору, поряд і столу, слід приділити новорічним розвагам.

Чудотворець Миколай, ти усіх оберігай

  Святий Миколай – символ доброго духу, що дбайливо спостерігає за дитиною впродовж року. Якщо дитина робить хороше, – він радіє, якщо погане, – засмучується. І хороші вчинки, і погані святий Миколай записує в спеціальну книгу. Діти у це свято вірять і в очікуванні подарунків не бешкетують, намагаючись дати зрозуміти Святому Миколаю, що вони завжди готові бути хорошими.

Тиха нічка, світять зорі,
Сніг біленький мерехтить,
За селом, ген, там під лісом
Десь дзвіночок гомонить.
Чи господар то спізнився,
Поспішає до села?
Ні, то лісом ледве чутно
Каравана йде свята.

Попереду ангелятко
Дзвонить жваво у дзвінок,
Далі йде дідусь поважний,
Тягне сани за шнурок,
На санках тих ангелятко
Дивних скарбів береже.
За санками третій ангел
На лещатах жваво йде.

З гаю вибігли зайчата,
Повставали на лапках,
Миколай везе дарунки
Чемним дітям на санках.
Вони також всі чекають
На даруночки свої,
Миколай прийшов на свято -
Всі веселі й голосні!

  З нагоди свята у бібліотеці був проведений літературний калейдоскоп «О, святий наш Миколаю, загости до нас із раю» і виставка дитячого малюнку і листа «Чудотворець Миколай, ти усіх оберігай». Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку, кладуть за вікно або, як у нашому випадку залишають у бібліотеці.

  Юні користувачі ознайомились з легендами, казками, оповіданнями про діяння Святого Миколая і з великим натхненням читали вірші про Святителя.

  Діти почули розповідь про Миколая Чудотворця, найвизначнішого Святого християнської церкви, який є символом Добра і Милосердя.

  Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.
  В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді.

По дорозі йде дідусь з купою пакунків —
Це несе вже Миколай дітям подарунки.

А хто буде маму й татка слухати щоденно,
То до того Миколай прийде недаремно.

Принесе він цілі міхи найкращих гостинців,
А для повної утіхи — ще й всім по ялинці.

І дівчаткам, і хлоп'яткам цукерки приносить,
Ще й у Бога для усіх здоров'ячка просить.

А хто щиро Миколая слухає і любить,
Того святий Миколай серцем приголубить.

Подай, Боже, нашим дітям у мирі зростати,
Щастя, злагоди й любові у достатку мати.

Тим, хто грізно стихію зумів зупинити

  14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

  У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

  Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких - недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов’язана і інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, про це говорилось у експрес–інформації «Дзвони болю і тривоги». Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей серед них і наші  односельці. 

Марко Вовчок – гордість українського письменництва

  22 грудня 1833 року народилася Марко Вовчок — українська письменниця, перекладачка. Дружина етнографа Опанаса Маркевича (Марковича). Мати публіциста Богдана Марковича. Троюрідна сестра російського літературного критика Д.І.Писарєва.

  До цієї дати в бібліотеці був організований перегляд літератури «Марко Вовчок – гордість українського письменництва».

  Марко Вовчок знайома з Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Іваном Тургенєвим, Олександром Герценом, Жулем Верном. Її твори мали антикріпацьке спрямування. Також описувала історичне минуле України.

  Збірка перших творів Марка Вовчка, написаних у Немирові, вийшла в Петербурзі під назвою «Народні оповідання» (1857). У Немирові написано більшість її перших оповідань російською мовою (збірка «Рассказы из народного русского быта», 1859), повість «Інститутка», що її письменниця почала 1858 року в Немирові, а завершила наступного року в Петербурзі. Попри те, що до першої збірки «Народних оповідань» увійшло 11 невеликих творів (серед них оповідання «Сестра», «Козачка, „Чумак“, „Одарка“, „Сон“, „Панська воля“, „Викуп“), вона справила велике враження на літературно-громадську думку. Найвищого мистецького рівня досягла Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві була найбільш гнобленою, приниженою й безправною істотою. Цей образ посідає центральне місце в „Народних оповіданнях“, „Інститутці“, „Рассказах из народного русского быта“.

  У Петербурзі (1859) вона потрапила в коло літераторів Т.Шевченка, І.Тургенєва, М.Некрасова, О.Плещеєва, О.Писемського, Е.Желіговського-Сови. По-дружньому прийняв письменницю гурток українських культурних діячів у Петербурзі, зокрема колишні, кирило-мефодіївці Василь Білозерський, Микола Костомаров і Пантелеймон Куліш, який ще до того редагував і видавав її твори.

  Під час перебування в 1859—1867 за кордоном Російської імперії (Франція, а також Німеччина, Швейцарія, Італія) Марко Вовчок зустрічається з Д.Менделєєвим, О.Бородіним, І.Сєченовим. За сприяння І.Тургенєва відбулося її знайомство з Жулем Верном, О.Герценом, Л.Толстим.
  У перші роки проживання за кордоном закінчено оповідання „Ледащиця“, „Пройдисвіт“, написано оповідання „Два сини“ (1861). Період побуту за кордоном характерний тим, що Марко Вовчок як український прозаїк розробляла жанри психологічної повісті („Три долі“) й оповідання („Павло Чорнокрил“, „Не до пари“), історичної повісті й оповідання для дітей („Кармелюк“, „Невільничка“, „Маруся“), створила жанр соціально-побутової казки („Дев'ять братів і десята сестриця Галя“). Частина цих творів увійшла до другої збірки „Народних оповідань“ (Петербург, 1862).

  З творчістю Марка Вовчка зросла міжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 1860—1870-х рр. мала вирішальний вплив на розвиток болгарської белетристики. Твори Марка Вовчка за її життя, починаючи з 1859, з'являлися в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходили у Франції, Англії, Німеччині, Італії й інших європейських країнах.

Добра і правди син

«Нехай Україна у щасті буя –

У тім нагорода і втіха моя…»

Михайло Старицький

  14 грудня минуло 175 років відтоді, як народився видатний український поет, прозаїк, драматург і перекладач Михайло Старицький. Аби вкотре згадати й вшанувати пам’ять про письменника, цього дня в бібліотеці  була проведена літературна година «Добра і правди син».

  “Період Михайла Старицького – це був той час, коли у великих містах “не модно” було бути українцем. Переїжджаючи в місто, всі переходили на російську мову.  Певно, саме в тій когорті однодумців перебував письменник, щоб дати можливість після Тараса Шевченка все ж розвиватись українській культурі та українському слову”.

  Для більшості українців Михайло Старицький насамперед  творець знаменитих Проні Прокопівни і цирульника Голохвастова у п’єсі «За двома зайцями». Менш відомо, що автор цієї іскрометної комедії та безсмертної пісні «Ніч яка місячна» - одна й та сама особа. Мелодію написав Микола Лисенко. Він і Михайло Старицький у молодості закохалися в одну й ту саму панночку.

  Втім, найважливіша заслуга Старицького – талант любити Україну як до глибини серця, так і власних кишень. Все життя Старицького – це приклад того, як бути сильнішим за всі об’єктивні обставини.

  «Честь і дяка тому, хто увесь вік  свій дбав, щоб наше слово не вмирало»  - так оцінила заслуги Михайла Старицького Леся Українка.

Затишний світ рукоділля

  Творчість завжди унікальна, тому що в її основу покладений процес створення чогось нового. Однією з важливих місій бібліотеки є творчий розвиток  користувачів, тому з метою  розкриття потенціалу наших відвідувачів ми в бібліотеці започаткували проект «Бібліотека і творчість», де протягом року виставлялися творчі роботи наших відвідувачів. На запрошення працівників рай бібліотеки наші майстрині взяли участь у циклі виставок «Фабрика талантів».

  Жителі району познайомилися з творчими роботами Наталії Калюжної, Марії Козиренко, Юлія Ясковець, Лідії Зінченко, Олени та Алли Мотієнко, Раїси Калюжної, Тамари Родик, Любові Гречко та Наталії Полежаєвої.

  Дирекцією районної бібліотеки ім. А. Михайленка майстрині були відзначені подяками.  Сільський бібліотекар з задоволенням вручила подяки і побажала розкривати красу своєї  душі, творити прекрасне і надихати інших.

  Наближається Новий рік, і є чудова можливість виготовити подарунки своїми руками. Вони порадують ваших родичів і знайомих. Адже речі, що зроблені з любов’ю, особливо цінні.

З вірою, надією, любов’ю

  Відзначаючи щороку 3 грудня Міжнародний день інвалідів, ми засвідчуємо цим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги, що для них мають бути створені такі умови, які дозволяють відчувати себе рівними серед  рівних.  Адже ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства. Не стоїть осторонь  цієї дати Варварівська сільська рада, ПСП «Орач», рада ветеранів, освітньо-культурні заклади села  — це добра нагода перевірити, що вже зроблено і що треба зробити для формування достойних умов життя людей з обмеженими можливостями, аби ніхто не почував себе забутим чи залишеним наодинці зі своїми проблемами.

  Бібліотека дякує всім тим,  хто опікується інвалідами, адже надання їм щоденної підтримки й допомоги — це реальний вияв людяності та любові до ближнього. Зичила сьогодні  міцного здоров'я, життєвої енергії, незламного прагнення у досягненні цілей, щоб вас оточували близькі, розуміючі люди, голова ради ветеранів, вручаючи продуктові набори, які надав ПСП «Орач».

  Саме в День інвалідів у районній бібліотеці  ім. А. Михайленка відбулася виставка творчих робіт Олени Мотієнко. Ця виставка ще раз нагадала нам, що люди з обмеженими фізичними можливостями мають необмежені творчі таланти. Вироби майстрині раніше виставлялися у нашій бібліотеці і на святі села. Інформація про її роботи є на блозі нашої бібліотеки. Дирекція Карлівської ЦБС нагородила Олену Миколаївну подякою за активну участь у проекті «Бібліотека і творчість».

Світ ловив мене, та не спіймав

  3 грудня 1722 року народився Григорій Савич Сковорода - постать, котра змінила культурне й літературне життя України кінця 18 століття. Він став народним мудрецем і мислителем, освітянином і письменником, створившим і розкрившим у своїх байках, віршах,філософських трактатах систему ідей, що стали передовими на той час. Творчість Григорія Сковороди стала ключем,який відімкнув двері в добу зародження нової української літератури, розквітлої на надбаннях давньої літератури. 

  Г. Сковорода був надзвичайно талановитою і водночас скромною особою – філософствував, писав твори і підручники, викладав богослов'я, грав на музичних інструментах, вивчав літературу доби античності та середньовіччя, знав декілька мов – латинь, старогрецьку, староєврейську, польську, німецьку, російську. Постійно мандрував по містах і селах рідної Батьківщини й інших країн, пізнавав життя, традиції, культуру, вірування народів, розповідав у своїх творах про побачене й почуте.

  Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. У дитинстві малий Гриць дуже любив сидіти під вербою, спостерігати за навколишнім світом і грати на сопілці, подарованій старим кобзарем. У дяка-скрипаля Гриць був на привілейованому становищі, бо хлопець вражав своєю допитливістю, до того ж у нього виявився незвичайної краси голос. Дяк навчив Гриця нотної грамоти і поставив першим співаком у церковному хорі, давав читати книжки, підготував до вступу в академію.

  У 1738 році здійснилася давня мрія хлопця — навчатися у Києво-Могилянській академії. Григорій став одним з найретельніших, особливо наполегливих і тямущих студентів.
  З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, прославився чудовим басом, майстерною грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці та композиторським талантом, створював музику на власні вірші. Навчання продовжив в Київській академії.
  Повернувся в Україну у 1753 році, викладав поетику в Переяславському колегіумі. Був старанним, чесним і неординарним учителем: писав байки, викладав стародавні мови, глибоко цікавився математикою, географією, економікою; навчав тих етичних норм, яких завжди дотримувався сам. Отже, учив, як жив, а жив, як навчав — найкраща риса педагога. Оскільки підручника з етики не було, Сковорода написав його сам. Це був його перший філософський твір, основою якого є думка, що ледарство — найбільша людська вада. Студенти любили вчителя, але той незабаром мусив залишити колегіум, бо працювати стало нестерпно від цькування й доносів: можновладці схотіли позбутися людини, яка привселюдно заявила: «Весь світ спить, пора прокидатися!». Написав для слухачів курс поетики «Роздуми про поезію і порадник до майстерності оної».

  У 1750 році у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.

  І з 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами ; щоразу відхиляючи пропозиції і світських, і церковних осіб. «Ні в якому разі! Хіба ви хочете, щоб я збільшив число фарисеїв? — відповів великий просвітитель бєлгородському єпископові на прохання стати ченцем. Ченці Києво-Печерської лаври, у свою чергу, вмовляли: «Доволі блукати по світу! Час причалити до гавані: нам відомі твої таланти, свята Лавра прийме тебе, як мати своє чадо, ти будеш стовпом церкви і окрасою обителі». На це Григорій Савич саркастично сказав: «Ох, преподобнії! Я стовпотворіння умножати собою не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому! Світ мене не впіймає». І таки не впіймав! Не вдалося ні царям, ні панам, ні ченцям за почесті й кар’єру купити розум, честь та волю Сковороди. Щастя письменник вбачав не в маєтках і славі, а в житті за совістю; шляхом до щастя вважав самопізнання. Навіть Катерині II Сковорода не побоявся виповісти: «Мені моя сопілка і вівця дорожча царського вінця». Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.

  Сковорода навчав що в природі — краса, гармонія, а в суспільстві — несправедливість, і щоб змінити макросвіт (навколишнє), треба кожному змінити мікросвіт (тобто себе самого). З цією думкою тісно пов’язана його ідея «сродної праці»: пізнавай себе, а пізнавши— удосконалюй. Пізнаючи свої нахили, людина правильніше визначить своє місце в суспільстві й принесе найбільшу користь. А поки що чимало людей займають не свої місця: один ходить за плугом, а він від природи музика, інший працює суддею, а йому б пасти череду. Великий філософ доводив, що людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч своїй природі. Веління природи — це веління Бога в людині. Пізнання природи — це пізнання Бога.

  У 72 роки поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» — запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час». Коли ж гості роз’їхалися, Сковорода помився, переодягнувся в чисту білизну, ліг на лаві й… заснув навіки.

  Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури.

  З нагоди річниці від дня народження письменника у бібліотеці був організований перегляд літератури: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Карта України умілими ручками

Яскраве настінне панно «Карта України» виготовили юні користувачі бібліотеки.

Наші маленькі читачі дуже полюбляють майстер-класи журналу «Жасмин»

Краща вакцинація від СНІДу - інформація

  СНІД - одна з найважливіших проблем, з якою людство зіткнулося у 20 ст. і ввійшло у 21ст. Стрімко зростає кількість інфікованих, хворих і померлих від СНІДу людей. Більшість людей захворіло на СНІД внаслідок власної необачності та необізнаності.

  З нагоди Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом у бібліотеці проведено Інформину «Краща вакцинація від СНІДу – інформація», на якій присутні мали змогу дізнатися що таке СНІД та як від нього вберегтись.

Жоден захід, присвячений СНІДу, зараз не обходиться без "червоної стрічки" - шматочка шовкової тканини, складеної особливим чином. Це символ нашого співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДУ.

  Тож і наші користувачі підтримували цю акцію, приколовши яскраві атрибути до свого одягу.

  Разом із відвідувачами ми прийшли до висновку, що необхідно відповідально ставитися до свого здоров’я та життя. За темпами поширення ВІЛ Україна займає друге місце в Європі і п’яте у світі. Така статистика не може не лякати, тому нам усім варто пам’ятати: небезпека поряд.

Дзвони голодної смерті

Прошу, у серці запаліть
Скорботи полум’я священне
Та крізь століття пронесіть
Сльозу безвинно убієнних!

У журливі листопадові дні, коли вся Україна вшановує пам’ять жертв голодомору 1932 – 33 років, у Варварівській сільській бібліотеці була організована книжкова виставка «Скорботна свічка пам’яті». Бібліотекар презентувала користувачам різного віку книжкові та газетно - журнальні матеріали, спогади односельчан, присвячені трагічним  подіям, які відбувалися на українській землі  82 роки тому.  Багато літ пройшло… Здавалось би можна й забути, але в серці кожного з нас живе і буде жити пам’ять про найкривавішу трагедію людства. Книжкова виставка представлена користувачам ще раз закликає кожного згадати ті трагічні для України 1932-1933 роки та помолитися за кожну безневинно загублену душу.

  «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього». Адже наше минуле, історія нашого народу – це невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ має її, свою власну – глибоку і прозору або замулену й прикидану, але має ту, яку створив. Нашу намагались і замулити, і прикидати.

  Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

  Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від штучного голоду, заподіяного сталінським режимом у 1932-1933 роках, в бібліотеці провели годину скорботи «Схилимо голови у скорботі».

  Мова велась про нечуваний злочин в історії людства, який забрав мільйони невинних життів і був свідомо спрямований на згубу українського народу.

  У листопаді вся Україна запалює свічки пам’яті і читає молитву за всіма невинно убитими під час страшного Голодомору – 1932-1933 років.

Тож і ми, наприкінці заходу запалили свічку пам’яті та схилили голови в глибокій пошані. 

Запалила свічку, запалила,
Щоби більше лихо не ходило,
Хай палає свічка світлом білим,
Щоб в бабусі серце не боліло…

Як багато потрібно знати, щоб щасливими зростати

  З метою підвищення рівня правової обізнаності та забезпечення доступної інформації у бібліотеці організовано книжкову викладку літератури «Правова держава – Україна».

  При бесіді бібліотекаря з юними користувачами був зроблений головний висновок -  це те, що правові знання потрібні всім і завжди, в тому числі й у повсякденному житті. І завдання кожного – дотримуватись своїх прав і обов’язків, не порушуючи прав і законних інтересів оточуючих людей.

Криниця національної гідності

А сотню вже зустріли небеса…

Летіти легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду – сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопець в касці голубій,

І вчитель літній - сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Л. Максимлюк

     

  Україна – це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, і ми пишаємося, що живемо в ній. Україна – суверенна, незалежна та демократична держава.

Згідно з Указом Президента Петра Порошенка, 21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи.

  День Гідності та Свободи – це день, коли Україна по-справжньому усвідомила важливість національної єдності. Події Революції Гідності, які змінили свідомість багатьох українців, ніколи не забути. Ми змогли продемонструвати усьому світові своє прагнення будувати вільну, демократичну, сильну європейську державу. Це – нелегкий шлях, але разом ми зможем його подолати.

  Минуло два роки з того моменту, як загинули вони – герої, яких народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? В першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості  людини, виміром людськості та гідності. Такими словами бібліотекар спілкувалася з відвідувачами бібліотеки при проведенні години спілкування «Душу й тіло ми положим за нашу свободу».

  Під час заходу згадували про кривавий майдан у Києві, про всіх тих, хто не повернувся додому, народні віче і промови зі сцени, а особливо – ту незвичайну атмосферу надії і сподівання на краще майбутнє України…

  Кожен з нас віддав належне вшанування громадянському подвигу, вшанування патріотизму і мужності людей, які виступили на захист демократичних цінностей, відстояли національні інтереси та європейський вибір нашої держави.