Чорні крила голодомору

   Страшні тридцяті роки XX століття…. Стільки горя та страждань принесли вони Україні. 22 листопада 2014 року в Україні відзначається День пам'яті жертв голодоморів. Для нашої держави цей історичний відрізок часу є сумним і скорботним. Пов'язаний він із політикою тодішньої влади, яка шляхом штучно створеного голоду, намагалася вибити у представників української нації жагу до свободи та незалежності. Сучасному поколінню українців є незрозумілим і неприйнятним те, що багатюща на врожаї країна в мирні часи потерпала від невидимого ворога – голодної смерті. Голодомор тридцятих років був засуджений прогресивним людством і визнаний безпрецедентним злочином проти українського народу. 

     До цієї "чорної" дати в історії нашого народу, бібліотекою спільно з народним історичним музеєм була проведена година-реквієм: «Чорні крила голодомору». Завідуюча сільським музеєм Віра Бегмат на документах і фактах розповіла і показала про голодомори, незаживаючу рану в історії України, страшний злочин проти українського народу, який не минув і нашого села. 

21 листопада - День Гідності та Свободи

 

  День Гідності та Свободи – це день, коли Україна по-справжньому усвідомила важливість національної єдності. Доленосні події Революції Гідності, які змінили свідомість багатьох українців, ніколи не забути. Вони підтвердили рішучість громадян на шляху до демократії та європейського вибору України.

 Ми змогли продемонструвати усьому світові своє прагнення будувати вільну, демократичну, сильну європейську державу. Це – не легкий шлях, але разом ми зможем його подолати. У цей день в бібліотеці був організований інформаційний перегляд: «День Гідності та Свободи», де користувачі могли познайомитися з тематичними статтями в періодичних виданнях.

Толерантність врятує світ

  13 листопада 2014 року в бібліотеці був проведений інформаційний коктейль: «Толерантність врятує світ», участь в якому взяли юні користувачі бібліотеки.       

   Зараз, коли наша рідна Україна переживає тяжкі часи військових конфліктів і непорозумінь, тема терпимості до чужого  способу життя, релігійної, національної й культурної належності, мови, звичаїв, фізичного і психічного стану, зовнішнього вигляду актуальна як ніколи. Толерантність є головною умовою стабільності й миру в такому різноманітному сучасному світі.

 З метою виховання у молоді  чуйності, взаємодопомоги, людяності, терпимості, небайдужості  і дружнього прийняття інших людей, діти виготовляли квітку толерантності.

  Понад 12 років 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей день був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженого у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної незалежності чи кольору шкіри. Толерантність –  поняття про активну моральну позицію, психологічну готовність до терпіння. В українському сприйнятті толерантність – це почуття любові і поваги. Потрібно  віддати  шану  кожному українському герою, який в час воєнного лихоліття боровся і бореться  за визволення  рідної  землі  від тоталітарних загарбників.

Свою Україну  любіте,

Любіть її  во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

   Пам’ятаймо цей заклик Великого Кобзаря. Якою буде Україна в майбутньому, вирішувати  нам. Тільки мир  і  злагода, взаємодопомога, подолання особистого егоїзму приносить щастя  і  впевненість  в  майбутньому.

  Цінуйте  в  кожній  людині особистість і поважайте її  думки, почуття, переконання. Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплинку добрішим та толерантнішим.

Земля і люди

  Сердечно вітаємо працівників сільського господарства Варварівки і всіх аграріїв України з професійним святом. Із почуттям глибокої шани і поваги щиро вдячні всім аграріям за самовіддану працю, за розуміння і мудрість, за натруджені руки, результатом яких є отримання  щедрого урожаю.

    Міцного вам здоров’я, добірного колоса, щоб у кожного з нас був хліб і до хліба! Хай благополучними й щасливими будуть ваші родини! Нових вам трудових здобутків!

   Сьогодні важливість професії аграрія зростає і набуває нового сенсу – вашими зусиллями, знаннями, ідеями створюється нова Україна!

   Так склалось у житті, що хліборобам і землі, на якій вони працюють, годі й думати про відпочинок. Тільки-но закінчилися ранні жнива і господарі заховали в комори просушене зерно, вже треба поспішати за погожої днини зібрати кукурудзу, сою, соняшник, цукрові буряки, а потім, не втрачаючи ні дня, думати про урожай наступного року. Ніщо й ніхто не може розірвати міцний зв'язок землі – годувальниці та тих, хто присвятив своє життя праці на ній. 

  Серед них і хлібороби ПСП «Орач», яке очолює Олег Леонідович Бегмат. В «Орачі» навчились вміло і розумно працювати, аби отримувати стабільно високі врожаї і при цьому раціонально використовувати землю. Тим паче, що керівник ПСП «Орач» неабияку увагу приділяє матеріально-технічній базі господарства. Тож нехай життєвий і професійний шлях Олега Леонідовича буде наповнений новими злетами та досягненнями, а все зроблене добро вертається сторицею!

    На блозі нашої бібліотеки я від себе особисто і від користувачів бібліотеки хочу подякувати за спонсорську підтримку, бо вже не один рік наша бібліотека поповнюється періодичними виданнями завдячуючи ПСП «Орач» і його керівникові депутату районної ради Бегмату Олегу Леонідовичу. Міцного здоров’я, широкого життєвого шляху та плідної роботи на благо рідної землі.

   В бібліотеці був проведений День працівника агропромислового комплексу: «Земля і люди». Цього дня ми почули такі слова на адресу кращого механізатора ПСП «Орач» Володимира Залімського від керівника господарства: «Надійність, професіоналізм, якість та механізаторська совість».

Налаштовуючи струни дитячих душ на прекрасне

    

    Умілі руки в народі часто називають золотими. Однак справжнє мистецтво – це не лише руки, це, насамперед, душа, без якої майстерність мертва. Великими митцями є ті люди, душа котрих завжди прагне у височінь піднебесся, живиться соками глибокого народного коріння. А ще важче все, що знаєш, вмієш передати юному поколінню. Дитяча душа, немов музичний інструмент витонченої роботи, потребує турботи справжнього майстра, який зможе налаштувати її струни на звучання в унісон із почуттям любові, милосердя, оптимізму, відповідальності та патріотизму. Нелегка місія майстра Наталії Григорівни Калюжної, яка прищеплює любов дітям до прекрасного на своїх уроках. Творчі роботи юних майстрів експонуються на виставках. Вони вражають високим рівнем досконалості. Її вихованки брали участь у різних районних та обласних конкурсах та фестивалях «Первоцвіт», «Розмай дитячих мрій», в обласному конкурсі творчих робіт «Дитинство – це гомін усюди» у номінації «Руками створена краса» дипломом II ступеня та цінним подарунком нагороджено вихованку Наталії Григорівни - ученицю спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Вікторію Ворон, та також ученицю Варварівської ЗОШ I-III ступенів Калітіну Євгенію у цьому ж конкурсі у номінації: «Кращий виріб декоративно-прикладного мистецтва «Руками створена краса»».

Наша мова калинова

«Мова – душа кожної нації, її святощі, її неоціненний скарб. 

Вдосконалюймо її, бо вона, як і Україна, в нашому серці, 

і починається вона з кожного із нас», - 

писав великий український мовознавець Іван Огієнко.

  9 листопада, в Україні відзначається День української писемності та мови. Це свято було встановлено указом Президента України в 1997 році, і відзначається щорічно на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.

 Яка прекрасна українська мова! Виплекана колоссям, землею, виспівана птахами, звеличена письменниками. Мова… яка ти багатогранна, ніжна, чиста, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром, радістю, плодами… 

 Мелодійна, ніжна, солов’їна. Навіть слів не вистачає, щоб описати калинове слово. Тож давайте оберігати, плекати, звеличувати зброю, гострішу за будь-які кулеметні постріли.

 Памятаймо, що наша писемність і мова – це чиста криниця, із якої б’є, мов сльоза, джерело. Вона, як добірне зерно, яким маємо всі ми, патріоти держави, засівати поле спілкування, домагатись її розквіту, утвердження на теренах нашої незалежної України.

 Українське слово споконвіку живе в піснях, легендах, у нашій історії й сьогоденні. Виткана і чарівною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м’ятою.

 Але ж у нас прекрасна рідна мова.

 Відтінків в неї стільки, скільки барв!

 У ній – і сива давнина, й онова.

 У ній – далеких предків пісня й сталь…

 У Лесі Українки є такий вислів: «Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію». Дуже точно. Із цього  все починається.

Усміхнімося вишнево!

У 125-річницю від дня народження Остапа Вишні

     “Павло Михайлович Губенко (справжнє ім’я  та прізвище Остапа Вишні) – письменник суто народний, народний у найкращому і найглибшому розумінні. Він український у своїх  пейзажах, у своєму лукавому й добродушному гуморі, у своїй далеко не добродушній сатирі, у своїй ласкавій і соромливо-ніжній ліриці. Саме оце поєднання видимого світові сміху з незримим світові смутком, таке притаманне народній українській поезії, свідчить, що Остап Вишня справді – таки земляк і духовний родич великого Гоголя та дотепного Котляревського…»

Максим Рильський

   

     Ще філософ сказав, що гумор переносить через прірву і навчає її гратися зі своїм горем. Багато довелося подолати письменнику-гумористу Остапу Вишні. Це й ув’язнення, і табори ГУЛАГу, і присуди до розстрілу, і тривала розлука із сім’єю… Та незмінним життєвим супутником письменника була його усмішка – зброя, якого перемагав завжди та якою споряджав свій народ, аби «весело заіскрити сумні його очі». Тож давайте прослідкуємо її дію в непростих життєвих обставинах гумориста, і, може, тоді й наші очі замерехтять теплим, веселим блиском,  як того прагнув Остап Вишня.

  Здається письменник наче й народився з усмішкою на устах. Селянська родина, 17 дітей, другим з яких був Павло Губенко. Батько - колишній військовий. Доводилося сутужно. Про вчителювання та красне письменство якщо й думалося, то лише під час навчання в Київській військово – фельдшерській школі, до якої мусив вступити, бо міг здобути освіту безкоштовно, і згодом на медичній ниві. Та доля все ж вирішила подарувати своєму обранцю осяйну усмішку…

   Незважаючи на всі «жарти долі», він сміявся в «Зенітці», «Мисливських усмішках» і т.д.

  Живильна сила усмішки вкотре довела свою здатність гоїти найболючіші та найглибші рани, зцілювати очищувати, лікувати.

  Вона ця сила, і досі збережена у творах Остапа Вишні, повірте, починає діяти одразу ж, як наша рука зашелестить вишневими сторінками. Так було і цього дня в бібліотеці, коли проходила літературно-гумористична година: «Вишневі усмішки нашого народу». Руслан Козиренко прочитав гумореску «Як ми колись учились», а Настя Валенко – «Зенітку», «Моя автобіографія», а ще учасники розповіли смішні історії які траплялися з ними.

Сучасний світ вимагає сучасних підходів. Культура не виняток!

9 листопада – Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва

   Щиро і сердечно вітаємо всіх із професійним святом – Днем працівників культури і майстрів народного мистецтва! Культура робить людину особистістю, незримою силою вона формує національну спільність, робить нас неповторними, не схожими на інших. Завдяки вашому творчому неспокою доглядаються джерела духовності, правди і краси, а професійна і народна культура рясно родить вагомими здобутками. 

  Дорогі колеги! Завдяки вам могутні традиції поєднуються з новітніми поглядами, створюючи культуру, яка зрозуміла молодому поколінню, звернена до майбуття. Ви оберігаєте і розвиваєте народні традиції та ремесла, забезпечуючи пам'ять поколінь.  

   Хай це свято подарує вам душевну злагоду і натхнення в роботі.

Добра, любові і краси!

Суцвіття творчого натхнення

       Декоративні композиції, які виготовляє наш користувач Наталія Івлєва – чудова прикраса для інтер’єру, вона ніколи не зів’яне та стане стильною родзинкою в оселі.

   Перетворення пляшок у маленькі шедеври -  дуже захоплююче хобі й чудовий спосіб відволіктись від повсякденних турбот. Це творчість, хобі, відпочинок, а ще - це цікаво, модно та дуже гарно. Використання текстилю – нетрадиційний, проте досить цікавий прийом декорування.

   Не поспішайте викидати порожні пляшки. Виявляється, пляшка може стати справжнім витвором мистецтва, подарувати естетичну насолоду або стати оздобою столу чи інтер’єру. Варто лише подивитися на неї, як на основу для декорування і додати трохи фантазії.

З її легкої руки пляшки перетворюються у чудові вази. Ще її захоплення – чудові віночки із  стрічок, прикрашені обідки та  різні прикраси для дівчаток.

   Найголовніше – це натхнення та бажання зробити щось неповторне власноруч. Цим захоплюється вся її родина. Олександр Васильович за професію столяр, він допомагає Наталії Іванівні випилювати форми для виготовлення картин, а також інші вироби з дерева.

   

    Друга виставка творчих робіт в бібліотеці Наталії Іванівни – сімейна. Тут роботи її сина Ігоря Володимировича. Це чудові картини по дереву.

     До того ж,  як відомо, речі виготовлені своїми руками – особливі.

   Тож пробуйте, експериментуйте, користуйтеся книгами і інтернетом в нашій бібліотеці і ви обов’язково отримаєте чудовий результат, який нікого не залишить байдужим.