Щасливої дороги,випускники!

    Школа... Скільки ж у цьому слові спогадів та незабутніх вражень! Передзвін шкільного дзвоника став останнім для випускників Варварівської ЗОШ, підводячи риску у їхньому одинадцятирічному життєвому етапі та символізуючи початок нового самостійного шляху - поки що незвіданого, проте, задля досягнення успіху він, напевно, вимагатиме наполегливості, працьовитості і рішучості.

      Дорогі наші користувачі! Ви, ніби, нещодавно переступили поріг нашої бібліотеки: посвята в читачі, перша книга, яку ви взяли в бібліотеці, мабуть, запам'яталась вам назавжди.

    Рада бібліотеки бажає вам успішно скласти тестування, щоб мрії ваші здійснилися у виборі професії. Головне ж - позитивне налаштування, бо без цього аж ніяк. А ще, ми чекаємо вас у стінах нашої бібліотеки.

    Для молодших учнів нинішній останній дзвоник символізував подолання ще одного рубежу в шкільному житті. Попереду у вас три місяці безтурботності, веселощів, візитів до бібліотеки. Юні друзі! Під час канікул Варварівська бібліотека філіал № 2 запрошує завітати до клубу літнього читання "Бібліотечне літо для веселих, кмітливих та невгамовних!". На вас чекатимуть не лише безліч цікавих книг та журналів, а й різні конкурси, вікторини, ігри. 

Веселих літніх канікул!!!

Слово, якому 900 років

     Мова для нас, українців, - це не лише засіб спілкування, вона щось значно більше - це й пам'ять, і честь, і гідність; для нашого народу мова - це саме життя.

                                                                            О.Гончар

     День слов'янської писемності і культури відзначається щорічно, 24 травня, в день вшанування пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Цього дня у бібліотеці була проведена година цікавих повідомлень "Слово, якому 900 років", яку підготували учні 10 класу Варварівської ЗОШ (ведучі Ноздрін Анастасія, Зінченко Тетяна і Бобровська Вікторія). До уваги користувачів була представлена книжкова виставка "Рідна мова - життя духовного основа".

Жити і пам'ятати

(до Міжнародного дня музеїв)

    Пам'ятайте, настане час, багато різних установ ліквідується, а музей ніколи. Музеї існуватимуть вічно, бо вони показуватимуть майбутнім поколінням, чим людство у своїй творчості було й чим стало.

                                                                             Д. Яворницький

   Минуло більше 50 років, як історії нашого мальовничого села по крихітках збирають на стенди, полиці у народному історичному музеї. Очолює його ветеран педагогічної праці Віра Олексіївна Бегмат, яка має неспокійну вдачу і є хранителькою минувщини - справжньою Варварівською берегинею. Тут відчуваєш себе, ніби у храмі, де просвітлюється серце і очищується душа.

   Музей об'єднує усіх жителів у прагненні глибше зануритися в його історію, ширше дізнатися про тих, хто відіграв важливу роль у розвитку Варварівки.

  Якби світлини, вишиванки, різні предмети необхідні в побуті могли говорити, то вони б розповіли нам ще багато цікавого про своїх творців і господарів.

  Проте, ці німі свідки минулих часів стають найпромовистішим посланням до нащадків, коли потрапляють до музею - храму історії та людської пам'яті. Тут кожен, з багатьма поколіннями жителів села, може пройти крізь перемоги і втрати далекого минулого, відчути всі турботи і радощі сьогодення. Велике виховне значення для молодого покоління мають екскурсії, години пам'яті, зустрічі, бесіди. Для проведення свята села - це найцінніші матеріали. музей працює спільно з іншими закладами культури і освіти.

  Отже, музей - це нетлінні мости з минулого в майбутнє, це не просто місце, де зберігається пам'ять людства, документується історія, а й де ще існує освіта.

 

Європа - діамант світової цивілізації

  На сьогодні одним із основних напрямків зовнішньої політики є європейська інтеграція. Третього травня в нашій державі започатковано традицію святкування Дня Європи, який безперечно став символом єднання географічної Європи. Українське та європейське суспільство тісно пов'язане між собою не лише географічно, а й у історичному та духовному сенсі. Нас поєднує багато спільного, а європейські цінності не просто близькі українському народу - вони певним чином навіть формувалися під його впливом. Адже ще починаючи з княжих часів, чимало наших земляків стали видатними діячами багатьох європейських держав.

   В бібліотеці організовано інформаційну експозицію "Європа - колиска сучасної цивілізації" для ознайомлення широкого кола користувачів з європейськими цінностями та традиціями. Весь матеріал був використаний при проведенні літературно-пізнавальної години "Європа - діамант світової цивілізації".

   Європа насамперед цінна своїм населенням і починається з кожного європейця, а, отже, і нас з вами теж.

Мати - берегиня роду людського

     У другу неділю травня ми святкуємо День Матері. В цей день ми дякуємо найдорожчім людям у нашому житті за все, що вони дали нам, освідчуємося їм в любові, даруємо квіти і бажаємо добра, синього небі і здоров'я на многії літа.

  Матір, мати Божа, мати Україна. Вони - це триєдина надія нашого благополуччя.

Квітує травень, одягнувши білі шати,

І сонце з неба зігріва.

Святіше з слів - це слово - мати,

Що промовляють всі уста!

Складаємо у серці вдячність і пошану,

Схиляєм голову з любов'ю до всіх нас!

Спасибі за ласку, за щире тепло,

Недоспані ночі, турботу й добро.

Матерям здоров'я зичим щиро,

Любові й радості,злагоди й миру.

За все, що ми маємо й будемо мати,

Вдячній ми тій, яку називаємо - Мати!

    У цей день у бібліотеці біля книжкової виставки "Мати - берегиня роду людського" відбулася поетична хвилинка "Ми матір називаємо святою" і всі присутні переглянули віртуальну виставку репродукцій картин українських художників "Постать матері незабутня".

Подвиг народу безсмертний

   День перемоги... Це свято для нас усіх пов'язане з весною, народженням та розквітом нового життя.

  Подвиг воїнів-переможців непідвладний часу, як і безмежна наша вдячність всім, хто відстояв Батьківщину, виявив нездоланну мужність та незламність духу. Саме їм ми завдячуємо свободою та мирним небом.

   Важко переоцінити те, що зробили для нас наші ветерани під час Великої Вітчизняної війни. Вони подарували нам найцінніше - мирне небо над головами, наше теперішнє та майбутнє. 68 років минуло відтоді, як закінчилась Велика Вітчизняна, але пам'ять про неї незагоєною раною досі ятрить душі українців. Недарма кажуть: подвиг народу безсмертний.

  Сьогодні, у 68 -у річницю героїчного подвигу, обов'язок нинішніх поколінь, наш із вами обов'язок - бути гідними продовжувачами справи переможців.

   Традиційні урочистості в селі розпочалися Днем пам'яті "Перемоги тяжкий шлях".

   Перед громадою виступив сільський голова Родик О.А., який сказав, що 9 травня стало для нас днем світлої радості, символом національної гідності, виявом глибокої шани до солдатського подвигу.

   Ведуча - директор будинку культури Полєжаєва Н.А. до слова запросила директора ПСП "Орач" Бегмата О.Л., який сердечно привітав ветеранів (перед святом представники ПСП "Орач" і голова Ради ветеранів села Бегмат В.О. завітали у кожну оселю ветеранів з подарунками).

  Мітинг продовжила директор Варварівського історичного музею Бегмат В.О.: "Наше село в роки Великої Вітчизняної війни".

   На українському рушнику було внесено Книгу пам'яті. Слово для зачитання загиблих смертю хоробрих односельчан було надано вчителю Варварівської ЗОШ Моторному М.І.

  Усіх, хто, захищаючи рідну країну, домівку, поклав на вівтар Перемоги життя, вшанували хвилиною мовчання. До підніжжя пам'ятника лягли полум'яні весняні квіти і траурна гірлянда.

   В цей день проводилися тематичні екскурсії у музеї. В бібліотеці була проведена меморіальна година "Стоять безмовно обеліски вічні, сняться їм дороги героїчні". Після закінчення мітингу-тематична концертна програма. Потім всі скуштували смачної солдатської каші, яку приготували кухарі ПСП "Орач".

    Мир - найбільша цінність, яку варто берегти.

Не буває біди, щоб прийшла назавжди,

Хоч у серці й лишають вічні сліди.

Наче слід від свинцю, наче рани бійця,

Ми несем у душі ці сліди до кінця,

І ніщо у душі тих слідів не стирає,

 А це значить, що пам'ять у нас не вмирає.

Полягли наші пращури в роки війни,

 Та від нелюдів світ захистили вони.

І без них виросли їх дочки й сини, 

Вже й онуки і правнуки в них підросли.

На стіні фотокартка, як пам'ять жива,

Тож згадаємо з вдячністю їх імена.

                          В.Н. Капустян

Свіча надії Великодня в небесній покутті горить

   Великдень - це давнє свято весни, весняного сонця та природи, що відроджувалася після довгого сну. Свято цілковитої перемоги весни над зимою, перемоги життя над смертю, свято подружньої любові та злагоди в родині. Великдень - одне із найшанованіших релігійних свят, яке символізує радість життя, надій і сподівань, пробуджує високі почуття. 

    Святкування світлого Воскресіння Христа - це нагода ще раз зіставити свої думки і вчинки з вічними християнськими заповідями, збагнути важливість і цінність таких категорій, як любов до ближнього, щирість, добро, милосердя. Про все це розповів Протоієрей Василій Штець Варварівської Православної церкви учням 8 класу Варварівської ЗОШ. Для користувачів бібліотеки була організована виставка робіт "Великдень просить на гостини".

   Нехай ваше серце буде чистим, немов великодній рушник і хай кожен новий день буде таким же яскравим, радісним і неповторним, як великодній символ-писанка. 

Чорнобиль - біль душі людської

Чорнобиль: вічний спомин і людський біль

    Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються хати. Разом із ними зникають неповторні цінності поліської давнини.

    Про це жахливо, важко згадувати, не те, щоб писати. Жах проймає душу при згадці про загиблих людей. Ще багато століть трагедія буде нагадувати про себе.

    Правда про Чорнобиль необхідна як ковток свіжого повітря нашим дітям.  Якщо прийдешнє покоління не знатиме нічого про Чорнобиль, то їм ніколи не зрозуміти цей людський біль.

    З літературною композицією "Чорнобиль: вічний спомин і людський біль" виступили учні 7 класу Варварівської ЗОШ. У виконанні тріо Ясківець Юлії, Холод Каріни і Мотієнко Світлани прозвучала пісня "На Чорнобиль журавлі летіли". З цікавістю слухали школярі розповідь Надтоки П.П., який безпосередньо приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Лунали спогади та вірші, які нікого не залишили байдужими.

   Багато запитань було до депутата ВРУ другого скликання Капустян В.Н., який працював у комітеті з атомної енергетики і неодноразово був на ЧАЕС. Для присутніх було організовано віртуальну книжкову виставку "Чорнобиль - біль душі людської". 

  Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки аварії, її дзвони, які лунатимуть за тими, кого вже немає. Захід закінчився хвилиною мовчання. Гостям діти вручили квіти.

 

Односельці-ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС

Кукура Микола Павлович

 

Водій, перевозив людей у зону Чорнобильської АЕС

Білорусія, Гомельська обл.

Брагінський р-н.

Перебував з 25.06.1986 по 29.07.1986 р.

Народився 7 вересня 1965 року в селі Варварівка Карлівського району, Полтавської області в сім’ї колгоспників.

З 1972 по 1982 роки навчався у Варварівській середній школі. Після закінчення школи працював трактористом у колгоспі «Дружба». З 1 жовтня

1982 року по 25 січня 1983 року навчався у школі ДОСААФ міста Карлівка, отримав посвідчення  водія. З лютого 1983 року був призваний на строкову службу до лав Радянської армії. Службу проходи в Середньоазіатському прикордонному окрузі в 68 Тахта-Базоретому прикордонному загоні. 4 січня 1986року -  демобілізувався.

З 16 березня 1986 року став працювати водієм у цукросовхозі «Халтурино».

      25 червня 1986 року  призвали  військовим комісаріатом. Військова частина 61511, Лубенська, Чапаєвська дивізія для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де знаходився по 28 липня 1986року.  Мешкав у Гомельській області, Брогіщий район, село Совіщи, де була розташована військова частина 61511. Працював водієм у тридцяти кілометровій зоні. Перевозив військовослужбовців у місто Прип’ять та ліквідаторів, які ставили загорожу тридцяти кілометрової зони.

    Після повернення працював водієм в цукросовхозі  «Халтурино» до 1993 року.

     3 вересня 1993 року перейшов працювати в колгосп «Дружба» бригадиром тракторної бригади №3.

Після розпаду колгоспу в 2002 році став працювати водієм в ПСП «Орач», де й працює в даний час. Він – інвалід ІІІ групи.

     

Надтонка Петро Петрович

 

04.04.1958 року народження

Дезинфікація Полісся і 12 виїздів на станцію ЧАЕС, робітник

Перебував з 27.07.1986 по 01.09.1986 р.

Новіков Петро Григорович 

12.04.1956 року народження

Їздив на об’єкти  Чорнобильської АЕС, заміряв дози радіації

Перебував у зоні Чорнобильської АЕС

З 27.07 1986 по 01.09.1986 р.

Якшин Олексій Михайлович

    Народився 27.02.1957 року с. Піщане, Івнянський район, Білгородська область. Закінчив 8 класів Піщанської восьмирічки. Вчився у технікумі механізації сільського господарства  м. Краснограду, Харківської області.

     Після закінчення  технікуму служив в авіаційних військах, де був командиром відділення у званні сержанта. У 1976 році приїхав у Варварівку і працював головним електриком колгоспу «Дружба». Працював комбайнером, шофером і акумуляторщиком.

         У 1986 році 8 серпня забрали на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, де пробув до 15 листопада 1986 році.

    На ліквідації був старшиною роти, будували намети, плаци, палатки для солдат.

  Ляпота Леонід Анатолійович

24.01.1965 року народження

Ліквідатор, проводив ремонтні роботи, робітник

Київська обл., Іванівський р-н с. Оране

Перебував на ліквідації наслідків аварії з 04.06 1986 по 16.07.1986

                                                                                                       

 Зінченко Микола Васильович

Ремонт засобів хімічного захисту, дозиметричних приборів

Перебував з 25.06.1986  по 26.09.1986 р.

      Народився  8 червня 1964 року в селі Чистопілля, АР Крим. З 1971 до 1981 року навчався у Варварівській середній школі. З 1982 по 1984 рік служив у лавах Радянській армії. У 1985 році  здобув професію токаря. Працював токарем у колгоспі «Дружба» до 1998 року. З 25 червня по 26 вересня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  у складі військової частини 22457. Одружений має двох доньок.

 Громов Микола Васильович

1939 року народження

Підполковник військово-повітряних сил, ракетні війська.

Служив в Омську, Первомайську, ЧАЕС, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС

Боровик Федір Ілліч

Член-кореспондент УАА 

Народився в 1937 р. у  м. Краснограді, Харківської обл., Україна.

Закінчив Варварівську середню школу в 1954 році.

Навчався у Київському державному художньому інституті,  який закінчив у 1960р.

   Архітектор, містобудівник, головний архітектор проекту ВАТ ДБК-3 холдінгової компанії "Київміськбуд".

Основні праці:

Республіканський Будинок кіно, Київ, 1968-1974. Республі­канський Будинок споживчої кооперації, Ташкент, 1969-1977. 12-16-поверхові великопанельні житлові будинки серії 161 (КТ 12-16), Київ, з 1976 р. по цей час.

Забудова житлового району "Театральний узвіз", Ростов­на-Дону, 1976-1986.

12-16-поверхові великопанельні житлові будинки серії 140 (ОГ 12-16), Одеса,

з 1980 р. по цей час. Генеральний план забудови експериментального житлового району "Теремки-І", Київ, 1980-1990.

Генеральний план, проект забудови та будівництво м. Славутич, Київська обл., 1986-1998.

Премії, нагороди, почесні звання:

Заслужений будівельник Узбекистану, 1978. Заслужений архітектор України, 1987.

Державна премія Росії в галузі архітектури, 1991. Державна премія України в галузі архітектури, 1997. Почесний громадянин м. Славутича, 1997.

 Манжос Василь Іванович

1964 року народження.

На даний момент  проживає в селі Тарасівці.

Працює водієм в СТОВ «Світоч», в селі Володимирівці.

Закінчив Варварівську ЗОШ. Проживав в селі Варварівці, на вул. Леніна.

У Чорнобилі був ліквідатором  з 25 червня 1986 року, де перебував близько 3-4 місяці.